Перепишіть, розкриваючи дужки. Позначте всі прийменники. Визначте морфологічне вираження виділених слів
1. Перед галявиною плакуча береза сипнула сльозами, за нею
(з,с)хлипнуло (не)видиме джерельце: (з,с)кинуло (із,с) себе клубочок
туману. 2.(На) щастя, (з)ранку в місті почалася справжня весна. 3. Сонце,
(на)диво, ще заглядало (в)останнє вікно. 4.(На)жаль, ми зустрічалися
торік (в)останнє. 5.Там, (до)речі, тополі в полі (на)волі листом
трепечуть мілким. 6. Лине з/посеред гаю дзвінка пісня соловʼя. 7. Із
давніх/давен народ над усе цінував хліб, сіль і честь.

Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний  камінь  (постамент спроектовано  київським   архітектором   В.Ніколаєвим).

        Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.

        Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.

        Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.

        Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение:

Великий но на 12    !               У житті людини є безліч речей, яких вона не цінує до тих пір, поки вони їй доступні, поки вона їх не втратила. Ми з радістю користуємося всім тим, що у нас є, і при цьому не замислюємося належним чином, що ж будемо робити, якщо з тієї чи іншої причини будемо змушені з чимось розлучитися. У певному сенсі це застосовно і до нашої рідної української мови.На жаль, далеко не всі жителі України в своїй повсякденній мові постійно використовують українську мову. Яким би не був нинішній національний підйом в Україні, все одно необхідно визнати, що вплив російської культури і всього російського на наше життя дуже великий. Саме з цієї причини настільки велика кількість людей у своєму щоденному житті віддають перевагу саме російській, а не українській мові. Через це іноді може здатися, що рано чи пізно російська мова повністю витіснить українську мову, таким чином, ми залишимося без рідної мови. Що ж ми тоді будемо робити? Які будуть наслідки цього? Це цікаво обговорити, і саме це буде розглянуто в моєму творі.Отже, що ж станеться з кожним з нас, і зі мною зокрема, якщо українська мова буде нами втрачена і перестане в повній мірі існувати? По-перше, ми втратимо частину своєї історії і, в деякому сенсі, знехтуємо пам’яттю величезної кількості наших історичних співвітчизників, які творили українською мовою. Це стане серйозним ударом по нашій національній гідності. По-друге, ми втратимо можливість читати всі ті великі твори, які були написані українськими письменниками, в оригіналі, тим самим втратимо велику частину змісту цих творів. Крім того, і по-третє, відомо, що пісні українською мовою вважаються одними з найкрасивіших у світі. Ми втратам і це теж.