Перепишіть, указуючи після iменників, що вживаються тільки у формі множини, їх вiдмiнок. 1. Міжнародний аеропорт «Київ» розташований у Жулянах на південно західній околиці столиці між Теремками і Борщагівкою (з Вікіпедії). 2. Пісні злітають над Карпатами, в херсонських котяться степах (М. Рильський). 3. До гострих пахощів гречок примішувався свіжий дух материнки, ромену та чебрецю (О. Кониський). 4. Ворона з'ïла гаву, сиром закусила - у лестощах бува магiчна сила! (В. Лагода) 5. Що більше гонору, то більше лінощів (Нар. творч.).
) Від одного з речень, з’єднаних сурядним зв’язком, залежить одне або кілька підрядних:
Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сосюра).
2) Кожне з речень, з’єднаних сурядним зв’язком, має залежне підрядне речення:
Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар, і їй хотілося торкнутися до нього пальцями, щоб зняти з нього біль, але вона не наважувалася цього зробити, щоб не спричинити ще більшого болю (Г. Тютюнник).
3) Два чи кілька речень, з’єднаних сурядним зв’язком, мають спільне підрядне:
Така там була температура, і так мене парою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим (Ю. Яновський).
Між двома сурядними реченнями, з’єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), якщо вони мають спільне підрядне, кома не ставиться:
Тільки що Марія розпалила в печі й приставила горщики, у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули чорні брови (І. Нечуй-Левицький).
ВСЁ ЧТО ЗНАЮ!!
Объяснение:
Діти рано ставали дорослими. Поруч із дитячими розвагами впевнено крокувало справжнє життя, насичене працею і турботами. П'ятирічне дівча колесало меншого братика. Хлопчик був завзятим очередником, його могли віддати в науку до майстра. Трохи пізніше хлоп'я подалося на заробітки. Зароблені гроші, зрозуміло, йшли на користь сім’ї, Та ось, юнак голив бороду залишаючи вуса, як ознаку козацтва. Батько мав право зазначити: "Син - мій, та розум в нього свій". З цього віку хлопець вважався парубком. На парубоцькі громади накладалися обов’язки: до старим і немічним, впорядкуваня самотніх могил, прикрашання храму перед святами. Парубоцтво - певний рубіж у житті юнака. “Не той козак, що на коні, а той, що під конем” - говорили запорожці. Вони мали на увазі, що тільки в біді випробовуєцться характер молодого воїна. Юнак не міг стати січовиком, не подолавши човном Дніпровські пороги. Невмілого й вередливого відправляли додому.
Объяснение: