Переробіть речення так, щоб відокремлені дієприкметникові звороти стали невідокремленими і навпаки. Наче зачарований велетень стояв ліс, опушений весь інеєм білим. Тільки лист, вкритий паморозою та замерзлими дощовими краплями, хрущить під ногами.

заздрість, злість, улесливість, чесність.

Не всі люди спроможні визнати чужі успіхи, порадіти за них! Це та рідкісна якість, що перевіряє людину на рівень духовності. 
 Недарма кажуть, що заздрість — один з семи смертельних гріхів, тому що  заздрість - це незадоволення добром іншого. Заздрість вбиває радість, спричиняє біль і смуток тому, хто має цю ваду. Заздрість - це злість на того, хто володіє чимось, що недоступне для тебе. А коли разом зі злістю людина виявляє улесливість, щоб під нею сховати заздрість, це є аморальним і недостойним діянням. Треба всюди і завжди, в усьому бути чесним перед самим собою. Чесність до подолати і заздрість, і злість, бо, будучи чесним, ти легко зрозумієш, що людина варта того добра, через яке їй заздрять, вона здобула його справедливим і чесним шляхом.

Якщо казати про людські чесноти, то відразу ми згадуємо такі якості як чесність,справедливість, вірність, доброта, працьовитість, чуйність, милосердя, щедрість та вічливість. Кожнє з цих якостей є невідємниною рисою порядньої людини. Не може бути людина чесна та зла, або добра та жадібна. На мій погляд, ці риси характеру виховується з дитинсива, коли маленька людина пізнає Світ. Буває дуже прикро, коли зустрічаєш людину на перший погляд охайно вдягнуту та з гарними манерами, а коли починаєш більше спілкуватись , то розумієш, що справжніх людських чеснот в такої людини обмаль. Щоб не стати такою людиною, треба більше прислуховуватись до свого серця, бути мидосердним до людей, навчатись бачити те, на що ми буває не звертаємо уваги, прагнути до людям та тваринам.