-Хочу розповісти тобі про випадок, який відбувся нещодавно: одна дівчинка в автобусі наступила старенький бабусі на ногу, а потім випадково перечепилася через палицю та впала. Та не дивлячись на цю ситуацію, дівчина піднялась і вийшла з автобусу, навіть не перепросивши через це.
-Я гадаю, що вона зробила неправильно. Потрібно добре виховувати нашу націю, щоб таких випадків траплялося дедалі менше.
-Я повністю з тобою згоден. Мабудь, кожен третій не знає правил етикету, як: перепросити, не вживати лайливі слова, прислухатись до дорослих.
-Так, кожному з нас цього бракує.
-Я буду старатись поводити себе більш культурно.
-Я надихаюсь, тому що меня подобається поводитись по-правилам.
Під доброчинністю ми зазвичай розуміємо безоплатну добровільну до ншим людям або братам нашим меншим. Ця до може носити як матеріальний, так і будь-який інший характер.
Українські люди, маючи чуйну душу, завжди були схильні до доброчинності. Навіть у язичницькі часи наші пращури безоплатно дбали про своїх старих і хворих близьких.
Сьогодні у нашій країні існує багато благодійних фондів, що надають цільову до нужденним. «Бджілка», «Корпорація монстрів», «Карітас Одеса УГКЦ» — ось назви лише деяких благодійних фондів Одеси.
На мою думку, у сучасної людини, якщо вона цього дійсно хоче, завжди є можливість зайнятися доброчинністю. Вона може надати адресну матеріальну до хворій дитині, взяти тварину з благодійного ярмарку, відвідати благодійний бал або стати учасником відповідного забігу.
Чи можна якось виміряти доброчинність? Напевно, ні, адже було б неправильно робити висновок про доброту людини з огляду на суму її пожертвувань. Чому? Тому що у різних людей різні фінансові можливості. Одна й та сама сума внеску у благодійний фонд для однієї людини — величезні гроші, а для іншої — незначні, тобто сущі копійки.
Я вважаю, що показником доброчинності людини є щирість її намірів та готовність поділитися останнім з тими, хто потрапив у складну життєву ситуацію. Навіть не маючи зайвих грошей, кожен з нас може допомагати іншим, займаючись волонтерською діяльністю. Наприклад, відвідувати лікарні, шпиталі, хоспіси, дитячі будинки. Або хоча б відносити непотрібні речі до спеціальних організацій.Отже, сьогодні для доброчинності відкриті всі двері. І це просто чудово, адже чим більше ми робимо добрих вчинків, тим краще стає світ.
-Доброго ранку, Василю!
-Хочу розповісти тобі про випадок, який відбувся нещодавно: одна дівчинка в автобусі наступила старенький бабусі на ногу, а потім випадково перечепилася через палицю та впала. Та не дивлячись на цю ситуацію, дівчина піднялась і вийшла з автобусу, навіть не перепросивши через це.
-Я гадаю, що вона зробила неправильно. Потрібно добре виховувати нашу націю, щоб таких випадків траплялося дедалі менше.
-Я повністю з тобою згоден. Мабудь, кожен третій не знає правил етикету, як: перепросити, не вживати лайливі слова, прислухатись до дорослих.
-Так, кожному з нас цього бракує.
-Я буду старатись поводити себе більш культурно.
-Я надихаюсь, тому що меня подобається поводитись по-правилам.
-Я також.
-Мені пора їхати, дякую за розмову, бувай!
-Хорошої поїздки, бувай!
Під доброчинністю ми зазвичай розуміємо безоплатну добровільну до ншим людям або братам нашим меншим. Ця до може носити як матеріальний, так і будь-який інший характер.
Українські люди, маючи чуйну душу, завжди були схильні до доброчинності. Навіть у язичницькі часи наші пращури безоплатно дбали про своїх старих і хворих близьких.
Сьогодні у нашій країні існує багато благодійних фондів, що надають цільову до нужденним. «Бджілка», «Корпорація монстрів», «Карітас Одеса УГКЦ» — ось назви лише деяких благодійних фондів Одеси.
На мою думку, у сучасної людини, якщо вона цього дійсно хоче, завжди є можливість зайнятися доброчинністю. Вона може надати адресну матеріальну до хворій дитині, взяти тварину з благодійного ярмарку, відвідати благодійний бал або стати учасником відповідного забігу.
Чи можна якось виміряти доброчинність? Напевно, ні, адже було б неправильно робити висновок про доброту людини з огляду на суму її пожертвувань. Чому? Тому що у різних людей різні фінансові можливості. Одна й та сама сума внеску у благодійний фонд для однієї людини — величезні гроші, а для іншої — незначні, тобто сущі копійки.
Я вважаю, що показником доброчинності людини є щирість її намірів та готовність поділитися останнім з тими, хто потрапив у складну життєву ситуацію. Навіть не маючи зайвих грошей, кожен з нас може допомагати іншим, займаючись волонтерською діяльністю. Наприклад, відвідувати лікарні, шпиталі, хоспіси, дитячі будинки. Або хоча б відносити непотрібні речі до спеціальних організацій.Отже, сьогодні для доброчинності відкриті всі двері. І це просто чудово, адже чим більше ми робимо добрих вчинків, тим краще стає світ.