Кожного літа я з батьками приїжджаю в гості до бабусі на Полтавщину в місто Зіньків.
Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю. А там же маленькі ластів'ята! Вражені побаченим, ми зупинилися. Поруч із нами стали зупинятися інші люди, вони теж дивилися на гніздечко ластівки. Усім хотілося якось до але ніхто не знав як. Аж тут з'явився чоловік з драбиною та якимись інструментами. Приставив драбину до стіни, добрався до гніздечка і, намагаючись не дуже сильно вдаряти молотком, прибив дощечку ніби майданчик під гніздечком. Ластів'ятка в гніздечку були врятовані.
Ластівка довго кружляла над гніздом, не наважуючись підлетіли, але жалібний писк малят допоміг їй подолати страх і вона прилетіла до гнізда.
Мені дуже подобається місто Зіньків, воно невелике й затишне, і під дахами та балконами багатьох будинків поселяються ластівки, які приносять щастя. Люди люблять і шанують ластівок.
1.Розкішні крислаті кущі з буйною лозою, обліплені лапатим листом, вкривали підгір"я. (М. Коцюбинський) 2. Яскраво зеленіли змиті дощем хліба (О. Гончар) 3. Ще спить земля, укутана снігами (Д. Луценко) . 4. Стоїть налитий синню день (М. Паяієнко) . 5. Мені ще й досі сниться берег, залитий сонячним огнем (В. Сосюра) . 6. 3 золота зіткане сяєво ллється (М. Рильський) . 7. Сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (Є. Гуцало). 8.Я розпитаю про листя, опале в осиннім саду. (І. Коваленко). 9.Край моря сонце золотить укриті лісом гори. (Н. Забіла). 10.Жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима. (М. Луків).
Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю. А там же маленькі ластів'ята! Вражені побаченим, ми зупинилися. Поруч із нами стали зупинятися інші люди, вони теж дивилися на гніздечко ластівки. Усім хотілося якось до але ніхто не знав як. Аж тут з'явився чоловік з драбиною та якимись інструментами. Приставив драбину до стіни, добрався до гніздечка і, намагаючись не дуже сильно вдаряти молотком, прибив дощечку ніби майданчик під гніздечком. Ластів'ятка в гніздечку були врятовані.
Ластівка довго кружляла над гніздом, не наважуючись підлетіли, але жалібний писк малят допоміг їй подолати страх і вона прилетіла до гнізда.
Мені дуже подобається місто Зіньків, воно невелике й затишне, і під дахами та балконами багатьох будинків поселяються ластівки, які приносять щастя. Люди люблять і шанують ластівок.
2. Яскраво зеленіли змиті дощем хліба (О. Гончар) 3. Ще спить земля, укутана снігами (Д. Луценко) . 4. Стоїть налитий синню день (М. Паяієнко) . 5. Мені ще й досі сниться берег, залитий сонячним огнем (В. Сосюра) . 6. 3 золота зіткане сяєво ллється (М. Рильський) . 7. Сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (Є. Гуцало). 8.Я розпитаю про листя, опале в осиннім саду. (І. Коваленко). 9.Край моря сонце золотить укриті лісом гори. (Н. Забіла). 10.Жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима. (М. Луків).