Погрупуйте слова у дві колонки: 1) складні безсуфіксальні:
2) складні суфіксальні. Позначте словотвірні суфікси.
Бензобак, бензозаправник, автопоїлка, автобудівник, ваго-
нобудівний, вагонообіг, вовнозаготівля, вовнообробний, газо-
нафтовий, грунтопідпушувач, авіатранспорт, авіаносець.
1. В піснях і труд, і даль походу, і жаль, і усміх, і любов, і гнів великого народу.
2. Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.
3. Тихо вечір на місто лапу кладе і наспівує колискові.
4. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
5. Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу.
6. Усю худобу пасли на луках, на полях чи в лісах.
7. Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці.
8. А життя було усюди: і на землі, і у воді, і в повітрі.
9. Вівса, пшениці, ячмені — все це зіллялось в одну могутню хвилю.
10. Козаки ходили морем до таких турецьких фортець: Стамбул, Азов, Керч, Варна, Кафа.
Зробити з тесту переказ.
Ліна Костенко Я не знаю, хто, коли й кого нагородив уперше. Мабуть, це було давно, и яка це була нагорода—священний камінчик, золота бляшка чи зуб акули? У стародавніх греків — лавровий вінок. У фінікійців, здається, перстень. Знаю тільки, що з давніх- давен були і є нагороди, так би мовити, двох категорій: нагороди нечесні, що заохочують служити владам, і нагороди почесні, за справжні заслуги перед сустльством. Ti перші сипалися щедро, і часто з рук неправедних. Tі другі завжди приходили з запізненням, а часом і посмертно. Досить згадати хоча б трьох славетних поетів-Данте, Петрарку і Торквато Тассо. Всі знають знаменитий портрет Данте з лавровим вінком на голові. Важко собі уявити цкю горду голову без лаврового вінка. А одначе живий Данте не був Увінчаний цим лавровим вінком, це прималював йому Рафаель, вже на посмертному портреті. Петрарка теж такі не дочекався гідного визнання. 1 з гніву, з образи за поезію, за поетів він сам собі поклав на свою втомлену голову лавровий вінок - не з марнославства, а щоб не була понижена в очах людства велич поетичного генія. Торквато Тассо так і збожеволів, зацькований, прикутий ланцюгом до ліжка, і лавровий вінок йому, вже мертвому, поклали на груди. Така сумна історія найславетніших лауреатів, то що вже казати про тих, що не сягнули іхньої слави, хоч і мали талант і працювали подвижницьки для своїх народів? Лаври здавна вважалися символом перемоги і слави. Була навіть легенда, що в лавр не може вдарити блискавка. Але в голови поетів завжди били всі громи і блискавки всіх суспільних нещасть. Недарма Ярослав Iвашкевич сказав у одному вірші, що доля плете поетові два вінки. Тобто —лавровий і терновий. Далі в процесі гірких еволюцій людства на поетів одягали і солдатську шапку, і арештантську робу, і стріляли му спину, і ставили чобіт на груди. Вдосконалювалась також і система заохочень. I все глибшою робилася прірва між двома типами поетів, особливо помітна в наш час. Ще зовсім недавно про це я писала: «Буває час орлів, а нині pізне птаство. 3 державної руки сипнули ім пшона». Відцвірінькали, і настав грізний час-блискавка вдарила у фальшиві лаври, і вони обсипалися із суєтних голів.