людина йде по житті зі своєю метою, має свою ціль, якої намагається досягнути, незважаючи ні на що. в когось вона пов’язана із самореалізацією, хтось найбільшим обов’язком вважає забезпечення комфортного життя своїм рідним і близьким, а хтось мислить іше. добре, коли людина виконує «свій бізнес-план», коли в неї все виходить і вона впевнено прямує до визначеної точки призначення. але життя непередбачуване, і ми, не в силах щось змінити, гойдаємось на його бурхливих хвилях. іноді стається так, що нам приходиться міняти курс, розвертати вітрила в інший бік. але чи є це ознакою слабкості? на мій скромний погляд, – ні. поясню чому. справа в тому, що змін у нашому житті так багато, що не дивним є те, що з часом ми десь розчаровуємось, десь захоплюємось речами, на які, можливо, раніше, взагалі не звертали уваги. під впливом подій, які стаються в нашому житті, а головне в країні, і особливо це стосується останніх років, багато з нас, думаю, змінили свої переконання. це не означає, що біле ми почали вважати чорним, а добро тепер вважаємо злом. мова йде про те, що ми підкоректували свої ідеали, вставили нові бар’єри, почали дивитися на світ дещо під іншим кутом. нас вже не так легко залякати, ми навчилися відстоювати власну думку, ми не боїмось висловлювати свої емоції. і за це все треба віддати належне його величності часу. з його плином ми помінялися. так, зараз багато свободи, яка в деяких випадках є дещо руйнівною. але в різні часи були побідні проблеми. люди, котрі добиваються того, чого дуже довго прагнули, спочатку можуть і не зовсім розуміти, що з цим всім потрібно робити. так було завжди. ми пережили добу тоталітаризму, ми стали більш свобідними, дещо помінялися наші орієнтири. і це, я вважаю, природньо. однак, можна розмірковувати і про випадки, коли людські переконання міняються різко і в абсолютно протилежному напрямі. ось тут вже виникає проблема. якщо те, що колись здавалося цілком нормальним, починає бути неприпустимим, отоді вже є варіант, що десь людська свідомість зламалася, тобто це можна розцінювати як людську слабкість. отже, не завжди зміна переконань є ознакою людської слабкості. іноді це просто зміна орієнтирів, сформована під тиском часу і . многовато но можешь
Займенник. Окрема тема, яка заслуговує на увагу в окремій статті.
Знайомимося з усіма займенниками!
спеціальності
Местоимение - самостоятельная часть речи, которая указывает на предметы, признаки или количество, не называя их. Местоимения соотносятся с определенными существительными, прилагательными, числительными, поэтому, подобно этих частей речи, отвечают на во кто? что? какой? чей? который? сколько ?.
спеціальності
Местоимения делятся на следующие разряды по значению:
разряд
пример
личные
я, мы, ты, вы, он, она, оно, они
Обратная
себя (отсутствует форма Н.в.)
притяжательные
мой, твой, свой, наш, ваш, его, ее, их, их
указательные
тот, этот, такой, столько
во кто? что? какой? чей? который? сколько?
относительные
кто, что, какой, чей, который, сколько
определительные
все (весь), всякий (всякий), каждый (каждый), ни один (ни один), другой, сам же
неопределенные
некоторые, несколько, некоторое, кто-то, какой-то, какой-нибудь, кто-нибудь, что-нибудь, невесть кто, черт знает что, бог весть какой, невесть чей, какой, сколько-нибудь, кто-нибудь, что-нибудь, любой кто, что-либо, неизвестно кто, неизвестно что
Морфологические признаки. Все местоимения изменяются по падежам , а соотносятся с прилагательными могут иметь признаки рода и числа.
Род (если есть):
мужской женский
средний
он, который, мой Анич, наш
она, которая, моя аничия, наша
оно, которое, мое, аничие, наше
Число (если есть):
единственное число
множественное число
все, все, все
все
этот
эти
Падеж:
Н.
Р.
Д.
С.
А.
М.
кто
кого
кому
кого
кем
(На) всем на ком
твой
твоего
твоему
твой (твоего)
твоим
(На) твоем, твоим
Синтаксические признаки. В предложении местоимения выступают теми же членами предложения, и существительное, прилагательное, числительное, с которым они соотносятся: Так никто не любил. Неизвестный нам начало и конец. Моя любовь лбом достигала неба.
Обратите внимание! Слово что может выступать в сложноподчиненном предложении в роли местоимения (как связующее слово) и в роли союза. Местоимение что в предложении отвечает на во выполняет синтаксическую роль и может быть заменен на местоимение который или другое полнозначное слово. Союз что не отвечает на во не является членом предложения и не может быть заменен на полнозначное слово.
спеціальності
личные местоимения
спеціальності
Личные местоимения указывают на лиц, других существ, предметы, явления и понятия (я, ты, он, она, оно, мы, вы, они). Личные местоимения изменяются по числам и падежам; местоимение винзминюеться также по родам.
Я это должен рассказать. Ты не можешь с Мы вчера были в лесу.
Вы не забыли о встрече? Он подошел. Она хорошо играла на фотрепиано. Оно было очень холодное.
Они еще часто будут вспоминать путешествие.
Склонение личных местоимений происходит по следующей схеме:
ответ:
людина йде по житті зі своєю метою, має свою ціль, якої намагається досягнути, незважаючи ні на що. в когось вона пов’язана із самореалізацією, хтось найбільшим обов’язком вважає забезпечення комфортного життя своїм рідним і близьким, а хтось мислить іше. добре, коли людина виконує «свій бізнес-план», коли в неї все виходить і вона впевнено прямує до визначеної точки призначення. але життя непередбачуване, і ми, не в силах щось змінити, гойдаємось на його бурхливих хвилях. іноді стається так, що нам приходиться міняти курс, розвертати вітрила в інший бік. але чи є це ознакою слабкості? на мій скромний погляд, – ні. поясню чому. справа в тому, що змін у нашому житті так багато, що не дивним є те, що з часом ми десь розчаровуємось, десь захоплюємось речами, на які, можливо, раніше, взагалі не звертали уваги. під впливом подій, які стаються в нашому житті, а головне в країні, і особливо це стосується останніх років, багато з нас, думаю, змінили свої переконання. це не означає, що біле ми почали вважати чорним, а добро тепер вважаємо злом. мова йде про те, що ми підкоректували свої ідеали, вставили нові бар’єри, почали дивитися на світ дещо під іншим кутом. нас вже не так легко залякати, ми навчилися відстоювати власну думку, ми не боїмось висловлювати свої емоції. і за це все треба віддати належне його величності часу. з його плином ми помінялися. так, зараз багато свободи, яка в деяких випадках є дещо руйнівною. але в різні часи були побідні проблеми. люди, котрі добиваються того, чого дуже довго прагнули, спочатку можуть і не зовсім розуміти, що з цим всім потрібно робити. так було завжди. ми пережили добу тоталітаризму, ми стали більш свобідними, дещо помінялися наші орієнтири. і це, я вважаю, природньо. однак, можна розмірковувати і про випадки, коли людські переконання міняються різко і в абсолютно протилежному напрямі. ось тут вже виникає проблема. якщо те, що колись здавалося цілком нормальним, починає бути неприпустимим, отоді вже є варіант, що десь людська свідомість зламалася, тобто це можна розцінювати як людську слабкість. отже, не завжди зміна переконань є ознакою людської слабкості. іноді це просто зміна орієнтирів, сформована під тиском часу і . многовато но можешь
Займенник. Окрема тема, яка заслуговує на увагу в окремій статті.
Знайомимося з усіма займенниками!
спеціальності
Местоимение - самостоятельная часть речи, которая указывает на предметы, признаки или количество, не называя их. Местоимения соотносятся с определенными существительными, прилагательными, числительными, поэтому, подобно этих частей речи, отвечают на во кто? что? какой? чей? который? сколько ?.
спеціальності
Местоимения делятся на следующие разряды по значению:
разряд
пример
личные
я, мы, ты, вы, он, она, оно, они
Обратная
себя (отсутствует форма Н.в.)
притяжательные
мой, твой, свой, наш, ваш, его, ее, их, их
указательные
тот, этот, такой, столько
во кто? что? какой? чей? который? сколько?
относительные
кто, что, какой, чей, который, сколько
определительные
все (весь), всякий (всякий), каждый (каждый), ни один (ни один), другой, сам же
неопределенные
некоторые, несколько, некоторое, кто-то, какой-то, какой-нибудь, кто-нибудь, что-нибудь, невесть кто, черт знает что, бог весть какой, невесть чей, какой, сколько-нибудь, кто-нибудь, что-нибудь, любой кто, что-либо, неизвестно кто, неизвестно что
отрицательные
никто, ничто, никакой, ничей, никоторого, нисколько
Морфологические признаки. Все местоимения изменяются по падежам , а соотносятся с прилагательными могут иметь признаки рода и числа.
Род (если есть):
мужской женский
средний
он, который, мой Анич, наш
она, которая, моя аничия, наша
оно, которое, мое, аничие, наше
Число (если есть):
единственное число
множественное число
все, все, все
все
этот
эти
Падеж:
Н.
Р.
Д.
С.
А.
М.
кто
кого
кому
кого
кем
(На) всем на ком
твой
твоего
твоему
твой (твоего)
твоим
(На) твоем, твоим
Синтаксические признаки. В предложении местоимения выступают теми же членами предложения, и существительное, прилагательное, числительное, с которым они соотносятся: Так никто не любил. Неизвестный нам начало и конец. Моя любовь лбом достигала неба.
Обратите внимание! Слово что может выступать в сложноподчиненном предложении в роли местоимения (как связующее слово) и в роли союза. Местоимение что в предложении отвечает на во выполняет синтаксическую роль и может быть заменен на местоимение который или другое полнозначное слово. Союз что не отвечает на во не является членом предложения и не может быть заменен на полнозначное слово.
спеціальності
личные местоимения
спеціальності
Личные местоимения указывают на лиц, других существ, предметы, явления и понятия (я, ты, он, она, оно, мы, вы, они). Личные местоимения изменяются по числам и падежам; местоимение винзминюеться также по родам.
Я это должен рассказать. Ты не можешь с Мы вчера были в лесу.
Вы не забыли о встрече? Он подошел. Она хорошо играла на фотрепиано. Оно было очень холодное.
Они еще часто будут вспоминать путешествие.
Склонение личных местоимений происходит по следующей схеме:
Единственное число
Объяснение: