- Поширте запропоновані речення: а) додатком Два століття козаки захищали ... Запорозькі козаки були сміливими .. б) означенням козаки. в) обставиною Запорожці одягалися ... Козаки завжди поводили себе ...
Поема "давня казка" як поетичний маніфест лесі українки з давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом віків створювали справжні майстри слова. ми можемо не помічати цього, але поезія є весь наш життєвий шлях. саме тому всіх поетів так хвилює тема призначення поета і поезії. леся українка, українська поетеса, відома далеко за межами нашої батьківщини, в 1893 році написала поему "давня казка". хоча цей твір написаний досить просто для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. у центрі поеми леся українка зобразила поета, який у своїх піснях висловлює найзаповітніші мрії народу про волю та щастя. прості люди любили й поважали поета: і не був поет самотнім, — до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні-слова вислухати. з такої поваги та любові народу до співця можна зробити висновки, що той був дуже талановитий. а одного разу поет навіть написав серенаду на замовлення лицаря бертольдо, за якої багач завоював серце своєї коханої. але не тільки для бертольдо вірші поета відігравали велику роль. у них розповідалося про народне життя, тому весь народ запам'ятовував та повторював ці вірші. співці по місті ходять і піснями люд морочать, все про рівність і про волю у піснях вони торочать. вже й по тюрмах їх саджають, та ніщо не є,
у сутінки зима вгорнулась,
клянучи холоди, заснула.
навшпиньки ніч з-за хмар зіпнулась,
в замети сторожко ступнула.
стрункі тополі нарядила
у тіней трепетні примари,
і вмить в захмарну вись злетіла,
де місяць пас зірок отари.
– сріблястий місяцю, пастуше!
надходить мить моя остання,
жени скоріш отару, друже,
нап‘ється хай краси світання!
зірки красою обпилися,
скупались в барвах наостанку,
багряним злотом розлилися
та й розчинились у світанку.
за ними й ніч крилом змахнула,
між хмари десь .
зима з заметів позіхнула:
ох! я, здається, щось проспала…