Поставити пропущені розділові знаки при відокремлених додатках і обставинах. Взяти в дужки
відокремлені члени речення.
1. Микола замість панського лану вийшов на своє поле.
2. Опріч усього Сократ не вельми шанує самого себе.
3. Усі за винятком Бойчука здивовано дивилися на свого
шкіпера
4. А я не знаю нічого ніжнішого окрім берези.
5. Ягід навколо особливо дикої малини була сила-
силенна.
6. Поезія Лесі Українки на відміну від переважної
більшості тогочасних віршів позначена бадьорістю й
оптимізмом.
7. Отак вони того разу й розійшлися не сказавши одне
одному жодного слова.
8. Хустину кинувши на плечі надівши плаття весняне
берізка вибігла надвечір і жде чи вітру, чи мене.
9. Незважаючи на лютий холод Шовкуна все більше
хилило на сон.
10. Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і
зціпивши од натуги зуби одірвав од неї чималий
клапоть.
11. А за березою дуби стоять тримаючи віки на своїх
обважнілих руках.
12. І цей прекрасний вечір промине розкинувши
серпанки над Десною.
I Общее грамматическое значение, вопрос, у изменяемых слов – начальная форма
II морфологические признаки: постоянные и непостоянные.
III Роль слова в предложении.
ОБРАЗЦЫ МОРФОЛОГИЧЕСКОГО РАЗБОРА СЛОВ:
Где сосна взросла, там она и красна.
Сосна – имя существительное.
I Обозначает предмет: что? сосна.
Н. ф. – сосна.
II Морфологические признаки: постоянные – нарицательное, неодушевлённое, женского рода, 1-го склонения; непостоянные – в единственном числе, именительном падеже.
III (Что?) сосна (подлежащее).
Взросла – глагол.
I Обозначает действие предмета: что сделала сосна? взросла.
Н. ф. – взрасти.
II Морфологические признаки: постоянные – невозвратный, совершенного вида, непереходный, 1-го спряжения; непостоянные – в единственном числе, изъявительном наклонении времени, женском роде.
III (Что сделала сосна?) взросла (сказуемое)
Красна (она) – имя прилагательное.
I Обозначает признак предмета: какова она? красна.
Н. ф. – красный.
II Морфологические признаки: постоянные – качественное; непостоянные – в краткой форме, единственном числе, женском роде.
III (Она какова?) красна (именная часть составного именного сказуемого).
Сито свито, золотом покрыто.
Свито (сито) – особая форма глагола, причастие.
I Обозначает признак предмета по его действию: каково сито? свито.
Н. ф. – свитый.
II Морфологические признаки: постоянные – страдательное времени, совершенного вида, невозвратное; непостоянные – в краткой форме, единственном числе, среднем роде.
III (Сито каково?) свито (подчеркните двумя чертами, так как это именная часть составного именного сказуемого с нулевой связкой)
Покрыто (сито) – особая форма глагола, причастие.
I Обозначает признак предмета по его действию: каково сито? покрыто.
Н. ф. – покрытый.
II Морфологические признаки: постоянные – страдательное времени, совершенного вида, невозвратное; непостоянные – в краткой форме, единственном числе, среднем роде.
III (Сито каково?) покрыто (подчеркните двумя чертами, так как это именная часть составного именного сказуемого с нулевой связкой).
Старіння - природний процес в організмі. Він настане, і цього нікому не уникнути. З віком людське тіло починає змінюватися. При цьому у одних людей воно може зазнати мінімальні зміни, а у інших стати зовсім іншим. Змінюється і характер людини, а також його поведінку.Вже після 20-ти років мозок починає старіти. Думки людей стають більш зрілими. Якщо в дитинстві людина мріяв про цукерки, іграшках та інших благах, то в більш дорослому віці запити стають куди серйозніше. Маленька дитина вимагає беззаперечного виконання своїх бажань. Підліток починає усвідомлювати, що не всі в цьому світі буде так, як він захоче. Доросла людина починає планувати щось і досягати своїх цілей, усвідомлюючи, що нічого не зміниться, якщо він не докладе до цього своїх зусиль.