Поряд з чашею стояв дерев яний ідолець:довгоносий, з широким підбо рукиріддям, нахмуреними бровами. на грудях були складені руки, ноги його впиралися в підставку. це був прадавній ідол -Світовид. Нестор помітив, що над віконцем висів гіллястий корень- це оберег дому. Чоловік перехрестився. В душі було відчуття далекого, забутого, але рідного. З пям яті молитвами , книгами витруював все зле( щодо цього речення не впевнена), але до кінця все це знищити йому не вдалося. як не вдається людині зректися свого дитинства, роду... - Бачу, в тебе старі боги й чародійства живуть поруч з іконою, на одній полиці,- мовив Нестор .
- Живуть, не б’ються,- спокійно відказала вона. – Хай усі помагають людям.
Лісова дивина. Твір-опис Прогулятися по лісу - це завжди приємно і цікаво. У лісі можна побачити чимало гарного та незвичного. Іноді у лісі можна натрапити на справжню дивину - як ту, що я побачив минулої осені, коли ми з татом ходили у ліс по гриби. Ми вийшли на простору галявину, у центрі якої росла стара береза дуже дивної форми. Здалека казалося, що у її стовбурі є великий отвір, у який легко може пройти людина - такі собі ворота у березі. Ми підійшли ближче, придивилися - і зрозуміли, що насправді це дві берези, які начебто сплетені одна з одною на висоті людського зросту. Це виглядало предивно, але красиво. Ми з татом здогадалися, чому так сталося. Цілком ймовірно, що, коли ці березкі були ще тоненькими молоденькими деревцями, хтось жартома сплів їхні верхівки разом. Так берізки і виросли, з'єднані одна з одною, і перетворилися на справжню лісову дивину.
Чоловік перехрестився. В душі було відчуття далекого, забутого, але рідного. З пям яті молитвами , книгами витруював все зле( щодо цього речення не впевнена), але до кінця все це знищити йому не вдалося. як не вдається людині зректися свого дитинства, роду...
- Бачу, в тебе старі боги й чародійства живуть поруч з іконою, на одній полиці,- мовив Нестор .
- Живуть, не б’ються,- спокійно відказала вона. – Хай усі помагають людям.
Прогулятися по лісу - це завжди приємно і цікаво. У лісі можна побачити чимало гарного та незвичного. Іноді у лісі можна натрапити на справжню дивину - як ту, що я побачив минулої осені, коли ми з татом ходили у ліс по гриби.
Ми вийшли на простору галявину, у центрі якої росла стара береза дуже дивної форми. Здалека казалося, що у її стовбурі є великий отвір, у який легко може пройти людина - такі собі ворота у березі. Ми підійшли ближче, придивилися - і зрозуміли, що насправді це дві берези, які начебто сплетені одна з одною на висоті людського зросту. Це виглядало предивно, але красиво.
Ми з татом здогадалися, чому так сталося. Цілком ймовірно, що, коли ці березкі були ще тоненькими молоденькими деревцями, хтось жартома сплів їхні верхівки разом. Так берізки і виросли, з'єднані одна з одною, і перетворилися на справжню лісову дивину.