Поставте іменники III відміни у родовому й орудному відмінках однини.
Галузь, подорож, сталь, міць, височінь, загибель, жовч, якість, доповідь, смерть,
відповідь, далечінь, мідь, повість, пам’ять, сіль, ніч, піч, радість, нехворощ, любов, осінь,
Керч, розкіш, велич, даль, свіжість, повінь.

одтвердите адрес электронной почты и получите
Школьные Знания.com

Задай вопрос из школьного предмета
yuliacat715
5 - 9 классыУкраїнська література 5+3 б

власна історія про івана силу
Реклама

Следить Отметить нарушение Jitnyakovskaya12 07.05.2016
ответы и объяснения

annaburyak777
Annaburyak777 Умный

Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:

Надворі стояла весна, дмухав легенький вітерець. Іван Сила зі своїм видатним тренером Брякусом збирався на змагання до Києва. Зі свого містечка вони вирішили добиратися автомобілем, адже ніщо не віщувало біди.

Несподівано небо почало хмуритись та чорніти, почувся гучний голос грому, яскраво засвітила блискавка. Потроху накрапував дощ. Це не абияк заважало їхати: дорогу поступову розмивало, вітер ламав кущі та скидав додолу дерева. Всюди стало темно і почалась справжня злива.

Проте Брякус та Іван поспішали на змагання та вирішили не зупинятись. Несподівано сталось лихо: щось важке та велике впало на дорого, автомобіль, що їхав попереду зник у темряві.

Брякус вийшов з машини та оглянув дорогу:

- Іване, сталось нещастя: дерево звалилось на машину. Треба терміново дістатись до найближчої станції та викликати до

- Докторе Брякусе, можливо, я до швидше? – запитав Сила, виліз із машини та підійшов до дерева, що впало.

Несподівано Іван підняв цей здоровенний дуб, що було середньостатистичній людині не під силу, та віджбурнув його подалі:

- Дякувати Богу, що привалило лише задні сидіння, на котрому нікого не було. Але машина потребуватиме сильного ремонту.

Чоловік з автомобіля почав потроху вибиратись та намагався оговтатись від шоку:

- Мужчини, щиро вам дякую! Ви стали моїми рятівниками!

- Немає за що, бо допомагати слабшим – обов’язок кожної людини!

Буря почала стихати та Іван з тренером продовжили свій шлях. На тих змаганнях Сила посів перше місце, а грошовий приз пожертвував тому чоловікові на ремонт машини.

Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння  самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Кожна освічена людина розуміє, що без історії Україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. Ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою Батьківщину. Наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. Наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, Богом даній землі. Я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. Без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. Тож, сьогодні освітяни активно піклуються про вивчення історії України в школах та інших навчальних закладах. Головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. Адже це неодмінно до в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою Украина.