-привіт! як справи? -привіт, все добре, а в тебе? що нового? -чудово! нещодавно прочитав книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". -о, я теж її закінчив читати кілька днів тому. як тобі? сподобалася? -так, звісно! а тобі? -а мені не дуже. -чому? там же так цікаво розповідається про пригоди хлопців? -та ні. занадто все вигадано, не по-справжньому якось. -хіба? -ну ось, наприклад, як можна заблукати у кукурудзі? -ще й як можна! ми ж з тобою минулого літа заблукали на кукурудзяному полі! забувся вже? -справді! як я міг таке забути?! дякую, що нагадав -тобі ще досі книга "здається занадто несправжньою"? -та вже ні. я бачу, що все може трапитися у житті. -отак-то! -тепер гадаю, що ця книга - найсправжніша і найщиріша з усіх раніше мною прочитаних. -отже, тобі вже подобаються " Тореадори"? -звісно! -ну добре тоді, до зустрічі. -бувай!
Пишається український народ милозвучними піснями, в яких джерельною водою струменять почуття радості, смутку, гумору, любові.
Пісня — це свідок, але не німий споглядач історії, а промовистий, душевний свідок. Пісня для народу була і є необхідною потребою його життя. У ній виливалася надія на краще майбуття.
У піснях постає велична природа України, якою зачаровані люди протягом багатьох віків. Просторі степи, широкі ріки, краса садків, гаїв, лісів, бурхлива історія народу-великомученика, політичні події та боротьба за свою віру — все це в народній скарбниці пісенної творчості.
Історична пісня розповідає про героїв: Наливайка, Трясила, Залізняка, Ґонту, Хмельницького, Палія. Весільна вчить поважати обряди й звичаї української родини, підносить почуття чистого кохання. Лірична примушує замислитись над проблемами духовної вищості, над буденщиною. Жартівливі піднімають настрій, допомагають позбутися негативних рис вдачі чи поведінки.
А саме виконання пісень гуртом допомагає відчути духовну близькість один до одного. Людина стає натхненною, просвітленою від звуків чарівних мелодій. Славнозвісний Олександр Довженко писав, що пісня — це душа народу. Так, і не погодитись з цим важко.
Необхідно усім нам, українцям, берегти перлину народної творчості, збагачуючи й примножуючи славу найпісеннішої нації світу. Розсипати заквітчані перлами-самоцвітами творчої мистецької душі народу звуки по просторах рідної землі. Бо тільки з піснею можна сміливо дивитися в загадкові очі майбутнього.
-привіт, все добре, а в тебе? що нового?
-чудово! нещодавно прочитав книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки".
-о, я теж її закінчив читати кілька днів тому. як тобі? сподобалася?
-так, звісно! а тобі?
-а мені не дуже.
-чому? там же так цікаво розповідається про пригоди хлопців?
-та ні. занадто все вигадано, не по-справжньому якось.
-хіба?
-ну ось, наприклад, як можна заблукати у кукурудзі?
-ще й як можна! ми ж з тобою минулого літа заблукали на кукурудзяному полі! забувся вже?
-справді! як я міг таке забути?! дякую, що нагадав
-тобі ще досі книга "здається занадто несправжньою"?
-та вже ні. я бачу, що все може трапитися у житті.
-отак-то!
-тепер гадаю, що ця книга - найсправжніша і найщиріша з усіх раніше мною прочитаних.
-отже, тобі вже подобаються " Тореадори"?
-звісно!
-ну добре тоді, до зустрічі.
-бувай!
Пишається український народ милозвучними піснями, в яких джерельною водою струменять почуття радості, смутку, гумору, любові.
Пісня — це свідок, але не німий споглядач історії, а промовистий, душевний свідок. Пісня для народу була і є необхідною потребою його життя. У ній виливалася надія на краще майбуття.
У піснях постає велична природа України, якою зачаровані люди протягом багатьох віків. Просторі степи, широкі ріки, краса садків, гаїв, лісів, бурхлива історія народу-великомученика, політичні події та боротьба за свою віру — все це в народній скарбниці пісенної творчості.
Історична пісня розповідає про героїв: Наливайка, Трясила, Залізняка, Ґонту, Хмельницького, Палія. Весільна вчить поважати обряди й звичаї української родини, підносить почуття чистого кохання. Лірична примушує замислитись над проблемами духовної вищості, над буденщиною. Жартівливі піднімають настрій, допомагають позбутися негативних рис вдачі чи поведінки.
А саме виконання пісень гуртом допомагає відчути духовну близькість один до одного. Людина стає натхненною, просвітленою від звуків чарівних мелодій. Славнозвісний Олександр Довженко писав, що пісня — це душа народу. Так, і не погодитись з цим важко.
Необхідно усім нам, українцям, берегти перлину народної творчості, збагачуючи й примножуючи славу найпісеннішої нації світу. Розсипати заквітчані перлами-самоцвітами творчої мистецької душі народу звуки по просторах рідної землі. Бо тільки з піснею можна сміливо дивитися в загадкові очі майбутнього.