ПРАВДА ПРО СІЗІФА
Проклинаючи власну долю, він штовхає його руками грудьми, плечима, головою, піт заливає йому очі, в скронях стугонить кров, а серце гупає, наче било в надколотім дзвоні. Він котить камінь щосили, поглядає на верхівку гори, поспішає немовби сподівається раз і назавжди досягнути мети. А камінь шугає вниз.
Так повеліли боги за великі Сізіфові гріхи. Насамперед за те, що закував у ланцюги Смерть, а тільки боги можуть бути безсмертними.
Сізіф сопе й мовчки котить камінь. Останній підйом. Найкрутіший. Маленький жолобок, горбочок маленький рівненький майданчик. Ні, то він тільки здається рівним ,насправді ж він похилий, через те камінь щоразу скочується з нього.
Хух ! Викотив! Мить камінь стримітиме на чопику, за ту мить треба відступити в бік, щоб камінь не накотився на нього, не збив з ніг. Зараз він шугоне… «Три, чотири, п’ять…» шепотів звично. «Сім, вісім, дев’ять… » Камінь не падав. Сізіф протер очі. Чекав ще якийсь час. Камінь лежав непорушно. В Сізіфа закололо під ребрами, в скроні вдарила густа кров , серце застрибало, неначе білка до дереву. Лежить! Не падає !!
Дати письмову відповідь на питання, використавши 1р-ня з однорідними членами, 1 р-ня зі звертанням.( 7 речень)
Чи довго , на вашу думку, триватиме щастя Сізіфа? Доля керує людиною, чи людина керує долею?
по гарячих слідах ⇒ одразу;
підкласти свиню ⇒ підставити,зробити якусь підступність;
наганяти страху ⇒ залякувати;
прийшла в голову думка⇒ людина щось згадала, про щось подумала;
вивести на орбіту ⇒ надати умови для досягнення успіху;
тримати під п’ятою ⇒ тримати когось в залежності;
сісти в калошу ⇒ потерпати від невдачі;
відривати від серця ⇒ віддати щось дуже цінне;
обірвати напівслові ⇒ не дати людині висловитися;
стояти на заваді ⇒ перешкоджати;
кирпу гнути ⇒ хизуватися;
по щучому велінню ⇒ без докладання зусиль;
викидати фокуси ⇒ робити незвичайні вчинки;
обламати крила ⇒ позбавити мрій, бажань;
задніх пасти ⇒ бути позаду всіх, останнім;
у Сірка очей позичати ⇒ так кажуть про безсовісну людину;
передати куті меду ⇒ перебільшити.
На мою думку, повинен.
Адже українознавство — це не тільки вареники, борщ та гопак на самодіяльній сцені. Це знання про наш народ, це пізнання історії, культури наших предків. Це єдність з попереднім поколінням українців, їх духовним світом. Українознавство — це знання історії України, її фольклору, літератури, мистецтва тощо.
Зневажаючи свій народ і його знання, нехтуючи його традиціями, не можливо почувати себе українцем. Створити справді горду й незалежну державу, заслужити її повагу в світі зможуть лише ті її громадяни, кожен з яких відчуватиме в собі справжню українську душу.