Мій улюблений урок – це зарубіжна література. Напевно, тому, що я дуже люблю читати. Коли я був зовсім маленьким, бабуся читала мені казки.
А я сидів поруч з нею в кріслі та дивувався, звідки вона стільки знає. Я з цікавістю заглядав у її книжку. Бабуся вела пальцем по рядкам із незнайомими значками, які називалися літерами.
Я просив бабусю читати одну й ту саму книгу знову, поки не вивчав уривки з неї напам’ять. А коли батьки приходили з роботи, я брав книгу та пробував її “читати”. І так само, як бабуся, водив пальцем по рядках.
у день старту євро на вулицях києва іноземців можна було зустріти хіба що на хрещатику чи майдані незалежності. ближче до вечора уболівальників суттєво побільшало.
в обідню пору, коли відбувалось офіційне відкриття фан-зони, іноземців було відверто мало, а тому кожен чужоземний фанат одразу ставав телезіркою - вони радо роздавали інтерв’ю українським змі і ділились враженнями про країну.
у більшості з них емоції, пов’язані з україною, позитивні. іноземці щиро зізнаються: рідні вдома, друзі і уся преса переконувала, що їхати сюди небезпечно. але "ризик" себе виправдав: страшилки про хуліганів і проституток, які на всіх, просто "bad publicity".
особливо помітно, що позитивні враження найсильніші у тих, хто приїхав буквально сьогодні чи за день до старту євро. чим більше часу фанати проводили в україні, тим відповідь на питання "що вам тут не ", ставала конкретнішою і предметнішою.
"українська правда. життя" зустріла у центрі міста шведів, голландців, австралійців, бразильців, турків, мешканців кувейту, німців, які одразу ж починали хвалити українських красунь і місцеве пиво.
сем, джеймс і джош з австралії
в україні вже 2 дні, але більшість часу відсипались після переїздів, приїхали на 2 тижні
Мій улюблений урок – це зарубіжна література. Напевно, тому, що я дуже люблю читати. Коли я був зовсім маленьким, бабуся читала мені казки.
А я сидів поруч з нею в кріслі та дивувався, звідки вона стільки знає. Я з цікавістю заглядав у її книжку. Бабуся вела пальцем по рядкам із незнайомими значками, які називалися літерами.
Я просив бабусю читати одну й ту саму книгу знову, поки не вивчав уривки з неї напам’ять. А коли батьки приходили з роботи, я брав книгу та пробував її “читати”. І так само, як бабуся, водив пальцем по рядках.
у день старту євро на вулицях києва іноземців можна було зустріти хіба що на хрещатику чи майдані незалежності. ближче до вечора уболівальників суттєво побільшало.
в обідню пору, коли відбувалось офіційне відкриття фан-зони, іноземців було відверто мало, а тому кожен чужоземний фанат одразу ставав телезіркою - вони радо роздавали інтерв’ю українським змі і ділились враженнями про країну.
у більшості з них емоції, пов’язані з україною, позитивні. іноземці щиро зізнаються: рідні вдома, друзі і уся преса переконувала, що їхати сюди небезпечно. але "ризик" себе виправдав: страшилки про хуліганів і проституток, які на всіх, просто "bad publicity".
особливо помітно, що позитивні враження найсильніші у тих, хто приїхав буквально сьогодні чи за день до старту євро. чим більше часу фанати проводили в україні, тим відповідь на питання "що вам тут не ", ставала конкретнішою і предметнішою.
"українська правда. життя" зустріла у центрі міста шведів, голландців, австралійців, бразильців, турків, мешканців кувейту, німців, які одразу ж починали хвалити українських красунь і місцеве пиво.
сем, джеймс і джош з австралії
в україні вже 2 дні, але більшість часу відсипались після переїздів, приїхали на 2 тижні