Історія українського народу дуже давня і розповідає про основу рису українців – любов до свободи та волі. Вона знайшла своє відображення не тільки в історичних документах, а й у піснях та художніх творах.
Українці – це дуже старий та відомий народ, їх предками були відомі трипільці, які залишили свій незабутній відбиток в українській культурі та розвитку. Потім прийшли часи Київської Русі, тоді на Україні з’явилися князі та, звичний для того часу, державний устрій. Далі настала ера козацтва, про неї слід говорити окремо, адже саме в цей період всі інші народи побачили волелюбність трипільських потомків.
2. Чорна туга і біль - мої вічні жнива. Хворому і мед гіркий. Кохання, вірність — істини одвічні. Я в твоїх очах надрукована таємним шрифтом твоєї ніжності. Уже дерева — як рогаті олені. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Мова — не полова. Люди — браття, а природа — мати. Два та два — чотири.
2. Я п'ю тебе, сонце, твій теплий цілющий напій. Кленусь тобі, веселий світе, кленусь тобі, моє життя, що буду жити, поки жити мені дозволить дух життя. Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ. Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.
Історія українського народу дуже давня і розповідає про основу рису українців – любов до свободи та волі. Вона знайшла своє відображення не тільки в історичних документах, а й у піснях та художніх творах.
Українці – це дуже старий та відомий народ, їх предками були відомі трипільці, які залишили свій незабутній відбиток в українській культурі та розвитку. Потім прийшли часи Київської Русі, тоді на Україні з’явилися князі та, звичний для того часу, державний устрій. Далі настала ера козацтва, про неї слід говорити окремо, адже саме в цей період всі інші народи побачили волелюбність трипільських потомків.
2. Чорна туга і біль - мої вічні жнива. Хворому і мед гіркий. Кохання, вірність — істини одвічні. Я в твоїх очах надрукована таємним шрифтом твоєї ніжності. Уже дерева — як рогаті олені. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Мова — не полова. Люди — браття, а природа — мати. Два та два — чотири.
2. Я п'ю тебе, сонце, твій теплий цілющий напій. Кленусь тобі, веселий світе, кленусь тобі, моє життя, що буду жити, поки жити мені дозволить дух життя. Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ. Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.