Я хочу розповісти про тварину рись. Рись-типова хижа кішка. Найчастіше вона спокійно сидить на скелі очікуючи здобич. Знаходячись на висоті рись може оглядати досить велику місцевість. Ця тварина має досить гострі зуби. Рись дуже рідко переслідує свою здобич далі, ніж на 20-50 метрів, оскільки не здатна швидко бігти далі. На території Центральної Європи рись полює на косуль, зайців та дрібних гризунів. На півночі Європи вона також ловить молодих косуль та лосів. Рись, що наситилася, закидає залишки їжі листям, травою або гілками. Взимку приховане м*ясо повністю замерзає задовго до наступної появи рисі. У Канаді та США живе канадська рись, яка полює в основному на зайців-біляків, а з настанням весни-і на молодих оленів. Є ще дуже багато цікавої інформації про тварину рись.
Львівський Національний Академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької щедро удекорований як зовні, так і всередині, є зосередженням досягнень скульптури і малярства Галичини кінця XIX ст. Заходимо в театр і любуємося дванадцятьма живописними полотнами під плафоном фойє позолоченою балюстрадою другого балкону пальметами і мас- каронами на стінах, камеями вздовж фризу, які уособлюють Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток, Красу, Музику і Танець. Згори через скляну стелю приємно ллється м'яке світло: вдень - від сонця, вночі - від місяця й зірок. Отже, у фойє ніколи не буває суцільної пітьми, що дуже важливо і з практичного боку. На рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим елементом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу Тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов (із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із люстерком). Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими (з вогнищем).
ім. Соломії Крушельницької щедро удекорований як зовні, так і всередині, є зосередженням досягнень скульптури і малярства Галичини кінця XIX ст. Заходимо в театр і любуємося дванадцятьма живописними полотнами під плафоном фойє позолоченою балюстрадою другого балкону пальметами і мас- каронами на стінах, камеями вздовж фризу, які уособлюють Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток, Красу, Музику і Танець. Згори через скляну стелю приємно ллється м'яке світло: вдень - від сонця, вночі - від місяця й зірок. Отже, у фойє ніколи не буває суцільної пітьми, що дуже важливо і з практичного боку. На рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим елементом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу Тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов (із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із люстерком). Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими (з вогнищем).