Пунктуаційну норму порушено в реченні
А Обережність — підпора мудрості.
Б Обачність — оберіг розуму.
В Час — є лікарем на всі хвороби.
Г Життя прожити — не поле перейти.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Світла думка — незаперечна цінність.
Б Надія і Віра — мій човен і весла.
В Свобода — ось універсальний код.
Г Бути вільним уміти розмовляти з волею.
Пунктуаційну норму порушено в реченні
А Не будемо, пісне, прощатись.
Б Мій побратиме! Заспіваймо пісню.
В Куди пливеш мелодіє?
Г Благословіть в дорогу, матері!
Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Коли проповідує лисиця, кури, бережіться!
Б Готуйтеся, люди, бо скоро грудень.
В Ховайтеся пироги, бо ми ваші вороги.
Г Тобі, дочко, кажу, а ти, невістко, слухай.
Пунктуаційну норму порушено в реченні
А Справді, роботи немало навкруг.
Б Багато часу згаяно, на жаль.
В Тихий вечір йде, на щастя.
Г Завтра певно, буде легше всім.
Пунктуаційну норму порушено в реченні
А Справді, ми потребуємо нових рішень.
Б Майбутнє, зрештою, залежить від нас.
В Ми, наприклад, упевнені в перемозі.
Г По-перше думай, по-друге бери на себе відповідальність.
Пунктуаційну норму порушено в реченні
А До людей неси і посмішку, і сміх, і розраду, і пораду.
Б На цій землі родяться щедро правда й добро, мудрість і розум.
В Полем річкою, гаєм милуймося.
Г Дні наші ніби однакові, але водночас такі різні!
Пунктуаційну норму порушено в реченні
А Мудрість має такі ознаки: терплячість, працелюбність, честь.
Б Зло, насильство, горе усе відступає перед мудрістю.
В Найцінніші три почуття: любов, дружба, співчутливість.
Г Сонце і її дитина — обидва матері здаються золотими.
Пунктуаційну норму порушено в реченні
А Ґава покачавшись у снігу, не побіліє.
Б Нехтуючи честю, не вбережеш совісті.
В Чорну душу не відмиєш, скупавши тіло.
Г Добро роби кожному не розмірковуючи.
Пунктуаційну норму порушено в реченні
А Рідний степ, широкий, вільний, став перед очима.
Б Небо розгорнуло свій намет — синій, широкий, глибокий.
В Сплять сивиною закутані гори.
Г Шелестять явори повиті першою росою.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Листя жовтіє — поле смутніє.
Б Як пройде негода, стане кращою погода.
В Троянда не розквітне: її спалило сонце.
Г Ви уявіть собі; я родився в степах.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Співаймо, щоб вічно жити у сяйві великих справ!
Б «Цвіте терен»,— тихо ми співали.
В Хочеться сусідові сказати: «За співаймо!»
Г «Це в нас пісня така,— забриніли бджолята.
Відповідь:
Пояснення: А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.
Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.
Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!
Объяснение:
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.