Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням «хата з дітьми — базар, а без них цвинтар». Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
1. І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі. (підрядне обставинне умови)
2. Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися. (підрядне обставинне місця)
3. Душа моя розкрита для чужого горя, як квітка для роси. (підрядне обставинне порівняльне)
4. Кріпаки так затягли пісню, що аж луна пішла понад селом. (підрядне обставинне міри і ступеня)
5. Вона добре знала, як правильно поділити кошти, до кого написати скаргу, де поставити сарай, кому відписати дворище. (підрядне з'ясувальне) [ ], що? ( ), ( ), ( ).
6. Люблю я бистрину життя прозору, глибоку і не ховаюся в затоку, де шумовиння і сміття. (підрядне означальне) [ ], яку? ( ).
Відповідь:
1. І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі. (підрядне обставинне умови)
2. Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися. (підрядне обставинне місця)
3. Душа моя розкрита для чужого горя, як квітка для роси. (підрядне обставинне порівняльне)
4. Кріпаки так затягли пісню, що аж луна пішла понад селом. (підрядне обставинне міри і ступеня)
5. Вона добре знала, як правильно поділити кошти, до кого написати скаргу, де поставити сарай, кому відписати дворище. (підрядне з'ясувальне) [ ], що? ( ), ( ), ( ).
6. Люблю я бистрину життя прозору, глибоку і не ховаюся в затоку, де шумовиння і сміття. (підрядне означальне) [ ], яку? ( ).