«Сім’я» – це слово ми чуємо щодня, з самого раннього дитинства. Більшості дітей пощастило народитися саме в сім’ї, де є мама і тато. Хтось виховувався лише з одним батьком – мамою чи татом, у «неповній» сім’ї. Хтось з дітей, на жаль, сім’ї був позбавлений повністю, батьків йому замінили вихователі та нянечки дитячого будинку.
Чому відбувається так, що діти виявляються кинутими власними батьками? Чому дуже часті розлучення між молодими людьми? Чому слово «сім’я» не має в сучасному суспільстві великої значимості, цінності? Люди настільки забули про те, що вони можуть бути дітьми і батьками, про те, що потрібно продовжувати людський рід, що це стало державною, загальнонаціональною проблемою.
Що ж позначає це поняття – «сім’я»? У тлумачному словнику ми знаходимо визначення: «Сім’я: група близьких родичів, що живуть разом». Крім того, там є ще й таке визначення: «об’єднання людей, згуртованих спільними інтересами». Отже, «сім’я» – це близькі родичі, які живуть разом і яких об’єднують спільні інтереси. Які це інтереси? Тільки лише матеріальні? Я думаю, що ні. Вірніше, в першу чергу, не так, якщо мова йде про справжню сім’ю.
У «справжньої» сім’ї самим головним об’єднуючим початком є любов, любов людей один до одного. А якщо люди люблять один одного, то вони приймають своїх родичів такими, які вони є, приймають і бажають їм добра. У справжній сім’ї завжди приймуть і вислухають, завжди пробачать і спробують збагнути.
Я люблю тебе, осене, красуне моя золотава! Як схожа ти на ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у поріділому лісі! Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Як рано до нас прийшла ти, люба осене! Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Чорнобривці, нагідки, жоржини, залишайтесь такими ж свіжими та яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо цупким сірим покривалом, а ти, сонечко, виглядай і смійся частіше. Синє море, залишайся лагідним і теплим якомога довше! Осінь, тривай!
«Сім’я» – це слово ми чуємо щодня, з самого раннього дитинства. Більшості дітей пощастило народитися саме в сім’ї, де є мама і тато. Хтось виховувався лише з одним батьком – мамою чи татом, у «неповній» сім’ї. Хтось з дітей, на жаль, сім’ї був позбавлений повністю, батьків йому замінили вихователі та нянечки дитячого будинку.
Чому відбувається так, що діти виявляються кинутими власними батьками? Чому дуже часті розлучення між молодими людьми? Чому слово «сім’я» не має в сучасному суспільстві великої значимості, цінності? Люди настільки забули про те, що вони можуть бути дітьми і батьками, про те, що потрібно продовжувати людський рід, що це стало державною, загальнонаціональною проблемою.
Що ж позначає це поняття – «сім’я»? У тлумачному словнику ми знаходимо визначення: «Сім’я: група близьких родичів, що живуть разом». Крім того, там є ще й таке визначення: «об’єднання людей, згуртованих спільними інтересами». Отже, «сім’я» – це близькі родичі, які живуть разом і яких об’єднують спільні інтереси. Які це інтереси? Тільки лише матеріальні? Я думаю, що ні. Вірніше, в першу чергу, не так, якщо мова йде про справжню сім’ю.
У «справжньої» сім’ї самим головним об’єднуючим початком є любов, любов людей один до одного. А якщо люди люблять один одного, то вони приймають своїх родичів такими, які вони є, приймають і бажають їм добра. У справжній сім’ї завжди приймуть і вислухають, завжди пробачать і спробують збагнути.