Здавалося б, що таке сьогодні. Просто ще один нічим незапомінающійся день. Іноді буває таке, що саме сьогодні нічого не хочеться робити. Подумки думаєш, що все можна зробити завтра, адже ще є багато часу. І ніхто не замислюється над тим, що все починається саме сьогодні. Все наше життя залежить від сьогоднішнього дня. Що ми зробимо, куди поїдемо, ніж займемося, з ким побачимося саме в цю хвилину.
Вся історія людства починалася писатися не завтра, не через якийсь час, а сьогодні і зараз. Кожному важливого моменту відведено свій час в історії. Той час, коли всі трапилася, і не хвилиною пізніше або раніше. Так, і в нашому житті, все трапляється, тоді, коли потрібно. І якщо кожен замислювався, що саме від його сьогоднішнього рішення залежить завтрашній день, можливо, все було б зовсім по-іншому і набагато краще.
Є люди, які покладаються на долю. Але ж свою долю ми будуємо самі. Від прийнятих ними рішень, від сказаних слів і від зроблених справ залежить наша доля. І якщо покладатися на долю, то це-те ж саме, що покладатися на себе. Просто люди знайшли собі виправдання для того, щоб сьогодні нічого не робити. Але коли ще, якщо не сьогодні. Наша історія, наше життя починає писатися з моменту зачаття і до останнього вдиху. І нікому і ніколи не вдалося відстрочити цей момент хоча б на секунду. Все сталося, так як і повинно було статися і саме в цей момент, не завтра, не через рік, а сьогодні.
Деякі іменники в українській мові мають паралельні (дублетні) форми роду: зал – зала, тезис – теза, клавіш – клавіша, сусід – сусіда, продаж – продажа, філіал - філія тощо. Більшість дублетних утворень має в мові неоднакове застосування. Так, нормативними і частовживаними вважаються форми продаж. ґенеза, теза, клавіша. Форми продажа, генезис, тезис є застарілі і тому рідковживані. Нерідко рід іменників сприяє розрізненню значень слів, порівняймо: друкар – друкарка, пілот – пілотка, секретар – секретарка, адрес – адреса.
Вся історія людства починалася писатися не завтра, не через якийсь час, а сьогодні і зараз. Кожному важливого моменту відведено свій час в історії. Той час, коли всі трапилася, і не хвилиною пізніше або раніше. Так, і в нашому житті, все трапляється, тоді, коли потрібно. І якщо кожен замислювався, що саме від його сьогоднішнього рішення залежить завтрашній день, можливо, все було б зовсім по-іншому і набагато краще.
Є люди, які покладаються на долю. Але ж свою долю ми будуємо самі. Від прийнятих ними рішень, від сказаних слів і від зроблених справ залежить наша доля. І якщо покладатися на долю, то це-те ж саме, що покладатися на себе. Просто люди знайшли собі виправдання для того, щоб сьогодні нічого не робити. Але коли ще, якщо не сьогодні. Наша історія, наше життя починає писатися з моменту зачаття і до останнього вдиху. І нікому і ніколи не вдалося відстрочити цей момент хоча б на секунду. Все сталося, так як і повинно було статися і саме в цей момент, не завтра, не через рік, а сьогодні.
Якщо коротко, то так:
Деякі іменники в українській мові мають паралельні (дублетні) форми роду: зал – зала, тезис – теза, клавіш – клавіша, сусід – сусіда, продаж – продажа, філіал - філія тощо. Більшість дублетних утворень має в мові неоднакове застосування. Так, нормативними і частовживаними вважаються форми продаж. ґенеза, теза, клавіша. Форми продажа, генезис, тезис є застарілі і тому рідковживані. Нерідко рід іменників сприяє розрізненню значень слів, порівняймо: друкар – друкарка, пілот – пілотка, секретар – секретарка, адрес – адреса.