Розкрийте дужки та поставте іменники в потрібному відмінку.
З’ясуйте їхні відмінкові закінчення.

Ухвала (уряд), деталь (автомобіль), сторони (ромб), кілограм (мед),
сторінка (альманах), зміст (рукопис), логіка (промовець), аудиторія
(університет), початок (листопад), знання (студент), відповідь (абітурієнт),
аркуш із (зошит), шматок (хліб), гість із (Ужгород), лист із (Гамбург), товари з
(Китай), останнє число (місяць), відмінок (іменник), частина (вантаж)

Н.- Називний відмінок, Р.- Родовий, Д. - Давальний, Зн.-Знахідний, Ор. - Орудний, М.- Місцевий
1000
Н. тисяча, Р.тисячного, Д. тисячному, Зн. тисяча, Ор. тисячним, М. (на)тисячному
90
Н. дев'яносто, Р. дев'яноста, Д. дев'яностому, Зн. дев'яносто, Ор. дев'яностим, М. (на) дев'яностому
571
Н. п'ятсот сімдесят один, Р. п'ятсот сімдесят першого, Д. п'ятсот сімдесят першому, Зн. 571(в Н. в.), Ор. п'ятсот сімдесят першим, М.(на) п'ятсот сімдесят першому.
2134
Н. дві тисячі сто тридцять чотири, Р. двох тисяч сто тридцять чотирьох, Д. двом тисячам сто тридцять чотирьм, Зн. 2134, Ор. двома тисячма сто тридцять чотирьма, М. (на) двох тисячах сто тридцять чотирьох
88
Н. вісімдесят вісім, Р. вісімдесят восьми, Д. вісімдясят вісьмом, Зн. 88, Ор вісімдесят вісьма, М.(на) вісімдесят вісьмох

(1) Ранок чудове : в повітрі прохолодно ; сонце ще не високо. (2) І совається кермо, і обшивка скрипить, і забрані в рифи полотна. ( 3) Я хочу, щоб чула ти, як тужить мій голос живою. (4) Для кожного є слава, трудися - і вона твоя . (5) Горе забудеться, диво здійсниться, збудеться те, що поки лише сниться. (6) Я подивився на хату, і в мене стислося серце - так завжди буває, коли побачиш те, про що думав багато років. ( 7) І все- таки йому було сумно, і він якось особливо сухо сказав начальнику штабу, що у нього вбили ад'ютанта і треба знайти нового .(1) Утро великолепное: в воздухе прохладно; солнце еще не высоко. (2) И ерзает руль, и обшивка скрипит, и забраны в рифы полотна. (3) Я хочу, чтобы слышала ты, как тоскует мой голос живой. (4) Для каждого есть слава, трудись – и она твоя. (5) Горе забудется, чудо свершится, сбудется то, что покуда лишь снится. (6) Я посмотрел на избу, и у меня сжалось сердце – так всегда бывает, когда увидишь то, о чем думал много лет. (7) И все-таки ему было грустно, и он как-то особенно сухо сказал начальнику штаба, что у него убили(1) Ранок чудове : в повітрі прохолодно ; сонце ще не високо. (2) І совається кермо, і обшивка скрипить, і забрані в рифи полотна. ( 3) Я хочу, щоб чула ти, як тужить мій голос живою. (4) Для кожного є слава, трудися - і вона твоя . (5) Горе забудеться, диво здійсниться, збудеться те, що поки лише сниться. (6) Я подивився на хату, і в мене стислося серце - так завжди буває, коли побачиш те, про що думав багато років. ( 7) І все- таки йому було сумно, і він якось особливо сухо сказав начальнику штабу, що у нього вбили ад'ютанта і треба знайти нового .(1) Утро великолепное: в воздухе прохладно; солнце еще не высоко. (2) И ерзает руль, и обшивка скрипит, и забраны в рифы полотна. (3) Я хочу, чтобы слышала ты, как тоскует мой голос живой. (4) Для каждого есть слава, трудись – и она твоя. (5) Горе забудется, чудо свершится, сбудется то, что покуда лишь снится. (6) Я посмотрел на избу, и у меня сжалось сердце – так всегда бывает, когда увидишь то, о чем думал много лет. (7) И все-таки ему было грустно, и он как-то особенно сухо сказал начальнику штаба, что у него убили