Розподіли слова Спільнокореневі слова || Форми слова 1.зеленіє, зеленим, зеленкуватий, зелений,зеленого, зелень. 2.водиця, водою, водяний, води, водянка.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
Весна — пора пробудження природи. Першою з дерев зацвітає красуня верба. Квітки її непоказні, але сережки тичинкових квіток добре помітні напровесні . Досить тільки доторкнутися до її гілки з сережками, як вітер підхопить цілу хмарку жовтого пилку. Маточкові квітки верби зібрані в маленькі сірувато-зелені суцвіття. Поряд з ними звичайно добре помітні сухі, почорнілі шишечки — торішні суцвіття. Саме за цими чорними шишечками і за складними сережками, які, розгойдуючись од вітру, розсипають пилок, вербу легко відрізнити від інших дерев навесні.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
Весна — пора пробудження природи. Першою з дерев зацвітає красуня верба. Квітки її непоказні, але сережки тичинкових квіток добре помітні напровесні . Досить тільки доторкнутися до її гілки з сережками, як вітер підхопить цілу хмарку жовтого пилку. Маточкові квітки верби зібрані в маленькі сірувато-зелені суцвіття. Поряд з ними звичайно добре помітні сухі, почорнілі шишечки — торішні суцвіття. Саме за цими чорними шишечками і за складними сережками, які, розгойдуючись од вітру, розсипають пилок, вербу легко відрізнити від інших дерев навесні.