Рядки старих верб і садки і розкіш густої трави усе блищить та сяє переливається на сонці(розставити пропущені знаки, зробити синтаксичний розбыр, дати загальну речення за метою висловлювання і будовою)

ВИБІР ШЛЯХУ

Його  охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне  у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка,  він не міг іти далі:  неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч  дороги громадилися вершини, які здавалися  стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі,  яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він  зійшов з  дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що  заздрили й  зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому  йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання,  участь у боях,  робота в  газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали  дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він  почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі  він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три  слова:
— Хочу стати режисером!

Объяснение:

о це не останній раз і що мені знову доведеться колись топитися, бо так

сказав на острові Пао малаєць з одстреленим носом.

Б Щоб остаточно вас приголомшити, я покажу вам зараз книжку, якої ви

скрізь шукаєте і про яку завше думаєте.

В Є край, де найкраще співають пташки і квіти цвітуть, наче диво.

Г Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна і під вітром хитаються

клени і співає в квітках далина.

19. Перед виділеним сполучником і/й НЕ ставимо коми в усіх реченнях,

ОКРІМ

А Це не значить, що я печальний, що мені боляче й що я щось утратив.

Б До лісу вела широка стежка, обабіч якої росли клени, створюючи

прохолоду в жаркий день і яка була наче вимощена мохом.

В І знов моя до тебе думка лине, далекий краю ранньої зорі, де тигрів слід

веде до Уссурі і спіє виноград між віт ялини.

Г Найбільш люблю таємний вечір я, коли вже день згасає і тіні мрійні

лягають на поля