Що потрібно для того, аби школа стала для дітей не місцем муки, а домом радості? Чого нинішній системі шкільної освіти бракує?
Психологи переконливо довели, що різні слова, образи, факти, числа, поняття запам'ятовуються дуже добре й міцно шляхом використання асоціативного мислення, тобто пов'язуванням, наприклад, числа з якоюсь відомою, очевидною для людини датою, словосполучення — з певними яскравими пам'ятними образами. За до підключення асоціативного мислення матеріал будь-якої складності запам'ятовується краще, тому треба було б увести до шкільної програми окремий предмет, який навчав би дітей простих ів запам'ятовування інформації, зокрема й цього, який полегшив би їхню адаптацію у світі людського знання. Упроваджувати такі предмети варто вже в початковій школі, оскільки молодий мозок навчати легше.
Щє один перспективний шлях зацікавлення школярів навчанням — перетворення уроку на гру. Я не маю на увазі, що треба перетворити, наприклад, урок алгебри на гру в піжмурки, ні. Просто всі навчальні дії (навіть у старших класах) можна розгорнути в ігрові формі. Написати, наприклад, усі формули, теореми, визначення у вигляді казок і легенд, побудувати урок за сценарієм якоїсь вистави, розгорнути його у формі якогось детективу... Переконаний, що навіть поважним, серйозним одинадцятикласникам такий підхід імпонуватиме. Так само можна побудувати викладання інших предметів.
Предмети, де треба запам'ятовувати багато текстового матеріалу (наприклад історія або біографії письменників, учених, митців), можна також дещо змінити. Підручники можна написати в художній формі. Тільки тоді їх буде цікаво читати, пропонований у них матеріал краще засвоїться, бо саме художність, яскравість форми сприятиме тому, що дитина зможе осягнути складний матеріал, збагнути складність людських доль і характерів.
Ширшими мають стати і можливості школяра щодо вибору домашнього завдання з огляду на ту оцінку, яку розраховує одержати він сам, а не планує йому поставити вчитель. Традиційно завдання дається всім однакове, що не враховує різних психофізіологічних особливостей, відмінностей у здібностях школярів.
Багато ще чого можна було б запропонувати для вдосконалення системи шкільної освіти. Чи будуть враховані побажання мої й моїх однолітків у формуванні профілю сучасної школи? (З журналу).
я вважаю ,що робити щасливими інших -найпевніший б самому стати щасливими.
По -перше,наше життя дуже скоро проходить.Ми завжди самі вирішуємо як його прожити,лише істинно мудра людина проживе його добре.Мій дідусь брав участь у вітчизняній війні.Допомагаючи людям він зрозумів їхнє горе,заглибився у всю суть людського існування.Все життя після цього змінилось на краще,і в нього і в людей яких він врятував.
По-друге,дарувати поміч -це Божий дар,який дається кожному.Людська душа небезгрішна,і навіть якщо ти зробив помилку і не допоміг,у нас є все життя, щоб це виправити.На світі стільки людей які потребують до що ми просто не маєм права це непомічати.Славнозвісний письменник від Бога-Тарас Шевченко, був все життя відданий людям.Коли він потребував до в тюрмі,друзі не покинули його.Завдяки їхнього вчинку ,ми відкрили для себе прекрасні і милозвучні вірші Шевченка.Які запамятались нам глибоко у серці і хто знає,якби не людська до чи дізнались б им про них...
Отже,у кожної людини глибоко в серці захована суть людського існування.Хто зможе її відкрити ,пізнає істину і буде щасливий.Ми не знаємо ,що буде у майбутньому,можливо нам потрібна буде чиясь до у важкий для нас час.Люди не помічають тих ,хто потребує її саме більше,це наші батьки.Вони робили нас щасливими впродовж усього життя,можливо не все було добре, але хоча б старалися.Наш обовязок робити щасливими людей і допомагати іншим зрозуміти це.Інколи,сама найдрібніша послуга стає початком чогось хорошого,у серцях ,у душах,у поступках і подальшому житі.Робіть добро і будете щасливими !
Тече через наше містечко повноводна річка. Може, ви спитаєте, як її звати? Звуть її просто - Повноводна. Є вона такою глибокою, що й цілий корабель може про Ось яка легенда ходить про походження нашої ріки:Колись давно на Україну нападали злі татари, які нищили й грабували усе на своєму шляху. Не було б такоко краю, в якому вони б не побували. Ось дійшли загарбники і до нашого містечка. Вже хотіли й розбій влаштовувати. Аж тут дорогу перегородила їм якась річка. Здалеку вона здавалась мілкою та не широкою. Почали тоді вороги на конях річку перепливати. Та дійшовши до середини, раптом спинились. Десь вверху за течією почувся страшний шум. Налякані татари побачили, що величезні хвилі з води сунуть прямо на них. В розгубленості вони не змогли нічого зробити, і хвилі наздогнали їх. Ніхто не зміг урятуватись
Так річечка врятувала ціле місто від жорстоких татар і сама стала широкою та глибокою. Ось тому люди назвали її ПОвноводною рікою