О, лінощі! Це велика сила, здатна оповити, наче павутиною, своїми звабливими ніжними обіймами. Не наважуся голосно заявити, що я їх перемагаю, у нас радше пакт про ненапад. П'ять днів на тиждень, від понеділка до п'ятниці, ми живем у паралельних вимірах. Якби в цей час лінощам і заманулося завітати в гості, у своєму шаленому робочому ритмі я б їх однаково не помітила. Не знаю, чим там займаються мої ліньки, а я прокидаюся о шостій, повторюю уроки, біжу до школи, потім до дванадцятої ночі ламаю мізки над завданнями. Які ж тут рандеву можуть бути, навіть з милими волохатими баглаями? А от у суботу й неділю ми з ними живемо в любові: до дев'ятої ніжимося в ліжку, повільно п'ємо ароматну каву, насолоджуючись картинами неба, загортаємося в теплий плед і читаємо під музику.
Одного разу дівчинка втекла з дому вночі, але вона не знала де їй переночувати.Дівчатко всюди шукала місце.Вона знайшла якийсь дім та лягла спати біля нього.
Рано-вранці дівчинка прокинулася, та побачила дідуся.Він запросив дівчину в кімнату, тому що на вулиці був мороз.Старий дідусь нагодував дівчинку.Потім вона пішла у двір.
Коли дівча зайшло в двір, вона була дуже здивована.Там був навіть не двір, а цілий дворець.Дічнка чуть не впала з цієї краси. Весь двір був прикрашений лавандами, там навіть були дуже дорогі іграшки.
Вісь дім був у квітах.Мабуть цей дідусь полюбляв квіти. У всіх кімнатах були красиві підлоги та стіни.Вони були як трава и небо.В кімнатах висять багато картин.А кухня була девовижна. Мебіль була як сонце зі хмарами, а тарілки, ложки та інше, були золоті.
Дівчина попросилася з ним жити, і дідусь згодився.
О, лінощі! Це велика сила, здатна оповити, наче павутиною, своїми звабливими ніжними обіймами. Не наважуся голосно заявити, що я їх перемагаю, у нас радше пакт про ненапад. П'ять днів на тиждень, від понеділка до п'ятниці, ми живем у паралельних вимірах. Якби в цей час лінощам і заманулося завітати в гості, у своєму шаленому робочому ритмі я б їх однаково не помітила. Не знаю, чим там займаються мої ліньки, а я прокидаюся о шостій, повторюю уроки, біжу до школи, потім до дванадцятої ночі ламаю мізки над завданнями. Які ж тут рандеву можуть бути, навіть з милими волохатими баглаями? А от у суботу й неділю ми з ними живемо в любові: до дев'ятої ніжимося в ліжку, повільно п'ємо ароматну каву, насолоджуючись картинами неба, загортаємося в теплий плед і читаємо під музику.
Объяснение:
Если любой пересказ то читай
Объяснение:
Одного разу дівчинка втекла з дому вночі, але вона не знала де їй переночувати.Дівчатко всюди шукала місце.Вона знайшла якийсь дім та лягла спати біля нього.
Рано-вранці дівчинка прокинулася, та побачила дідуся.Він запросив дівчину в кімнату, тому що на вулиці був мороз.Старий дідусь нагодував дівчинку.Потім вона пішла у двір.
Коли дівча зайшло в двір, вона була дуже здивована.Там був навіть не двір, а цілий дворець.Дічнка чуть не впала з цієї краси. Весь двір був прикрашений лавандами, там навіть були дуже дорогі іграшки.
Вісь дім був у квітах.Мабуть цей дідусь полюбляв квіти. У всіх кімнатах були красиві підлоги та стіни.Вони були як трава и небо.В кімнатах висять багато картин.А кухня була девовижна. Мебіль була як сонце зі хмарами, а тарілки, ложки та інше, були золоті.
Дівчина попросилася з ним жити, і дідусь згодився.