Синтаксичний розбір речення
Ліс стоїть задумливий, печальний: йому ось-ось треба пишне своє вбрання скидати, підставляти свої віти дощам холодним, хуртовинам сніговим.

с:що  ми   ви  в  чали  на  уроци?                                                                                                                 а:лисиця  пиднимаэ  руку                                                                                                                              с: а  нука  заэць!                                                                                                                                              з:ми  вивчали  про  натуральни  числа!                                                                                                     с:лисиця скажи  якиэ  натуральни  числа!                                                                                              л:це ти  яки  використовуються  при  личби!                                                                                             с:сова  добре!   перевиримо  ваше  домашнэ  завданя!                                                                       а:лисиця  отримала  добру  оцинку  а  заэць  ни  бо  нехотив  робити   домашне   завданя    так  вин  засвойв  урок  що  требаробити   домашнэ  завданя!        

Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.

Всякої тварі по парі.

Бик забув, як телятком був

Захотів молока від бика.

Були в кози роги, та стерлися.

Перше заведи хлівину, а потім скотину.\

Уже теє реве, що по волу бере

.Краса лиця — це половина приданого.

Краса минеться, а розум пригодиться.

Краси на тарілці не крають.

Красне личко – серцю непокій.

Хороший, як Микитина свита навиворіт.

Хороший чортам на гроші.

Хоч довго ждала, та хорошого дістала.

Хоч їла не їла, аби хороше ходила.

Як хороший, не жаль грошей, а як поганий, копну ногами.

Пригожому все гоже.

Де стан, там і врода.

А в рум'янці така сила, що всі квіти погасила.

Дарма що дурна, аби чорноброва.

З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди за водою.

Не до панні мило, коли чорна, як кадило.

Не біда, що чорна, аби проворна.

Не в тім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.

Чепурненька, як мазничка.

Те, що природа дала, милом не одмиєш.

У нього на виду чорт сім кіп гороху змолотив.

Хай буде й кривоклуба, аби була серцю люба.