Як відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...". Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність. Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком... Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.
Без почуття національної гідності не можна бути справжнім громадянином своєї держави. Коли відчуваєш гордість і розуміння того, що ти громадянин, частка великої держави, Батьківщини, відчуття того, що твої зусилля і наміри ідуть на благо державі називається національною гідністю, патріотизмом. Якщо ж не має такого почуття, то не можна вважати себе справжнім громадянинлом, цей статус буде лише формальним.А зрадники держави взагалі не мають національної гідності. У багатьох країнах таких нелюдів жорстоко карали. Смертна кара зрадників існувала і серед козаків.Гідність - це вміння шанувати себе і тих, кого любиш. Людина з почуттям гідності ніколи не опуститься до зрадництва, варварства, обману, криміналу. Гідно відноситись до інших означає поважати людей, не зважаючи на національність, стать, матеріальний стан, становище у суспільстві.Відчуття гідності має бути в кожної людини, інакше людство поділиться на вовків і телят. Вовки житимуть шляхом варварства, обману і крадіжки, бо втратять гідне відношення, а телятами стануть їхні жертви, що втратять власну гідність. Тобто людина перетвориться на звіра, втратить моральність. Отже можна цілковить сказати, що гідність - стрижень моральності людини.
Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність.
Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями.
І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком...
Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.