Синтаксичного аналізу простого речення 1. Указати, що речення просте.
2. Тип речення за метою висловлення: розповідне, питальне, спонукальне.
3. Речення окличне чи неокличне.
4. Охарактеризувати речення за його будовою:
а) двоскладне чи односкладне (тип односкладного);
б) поширене чи непоширене;
в) повне чи неповне (указати, який член речення пропущено);
г) ускладнене чи неускладнене (чим ускладнене).
5. Підмет, чим він виражений.
6. Присудок, його тип, чим він виражений.
7. Другорядні члени, їх тип, чим виражені, від яких членів речення залежать, яким типом зв'язку з ними пов'язані. (Спочатку розглядаємо групу підмета, а потім групу
Сію, вію, посіваю, з Новим роком Вас вітаю!
Аби Вам весь новий рік було краще, ніж торік.
Скільки існує людський рід, стільки йде боротьба за незалежність, свободу, мирну працю на своїй землі, за свою родину. І українські думи, і руські билини сербські юнацькі пісні розповідають нам по далеке минуле, у якому людей різних національностей поєднувало одне: бажання жити у злагоді, ростити дітей, пишатися ними, вчити їх цінувати життя. Але завжди були такі, кому не до вподоби чужі мрії про щастя, вони намагалися зруйнувати, знешкодити все, щоб володіти не тільки чужими землями, а й чужими душами. І всюди зустрічали опір.
Відтоді, як відбулася битва на Косовому полі між сербами і турецькими полчищами, минули віки. Війна — трагедія для кожної людини. Не менше мужної щоб здобути перемогу, виграти війну, треба і тим, хто залишається вдома — матерям і дружинам. Дев’ять синів Юговичів виростила мати. Вони воювали у війську на Косовому полі, і всі склали голови, пе відступивши перед ворогом. Там і Юг- Богдан, батько цих доблесних воїнів. Свідченням того, що це були легені незрівнянної мужності, є милість Бога, який дав матері «очі соколині… білі крила лебедині». «Тож вона майнула на Косове», де й побачила синів і свого ми мертвими. Балада не описує сам бій, але за до деталей ми можемо уявити весь його жах. Цей жах уже в тому, що мати «бачить мертвих Юговичів дев’яв десятого — батька Юг-Богдана». Атрибутами їхньої слави є дев’ять списів, що в землю вбито, а на кожнім тім списі сидить ясен сокіл. Із соколом ми асоціюєм душі загиблих героїв. А ще при кожному воїні кінь стоїть юнацький, а ще кожному — лев прелютий. Кінь юнацький — це відвага, а лев прелютий — ненависть Юговичів до ворогів.
Звідки мужність у синів? Від батька Юг-Богдана, а ще від матері: коли «заіржв ли дев’ять добрих коней, заревіли дев’ять лютих левів, дев’ять соколів заклетотали сльози гіркої не зронила» матір, бо «тверде старенька мала серце». А чому не плаеш мати? Вона розуміла: загинули сини за свободу землі рідної. Незламний твердий дух виявляє мати, коли плачуть невістки, що водночас стали вдовами. І лише не витримало серце матері, коли два ворони-круки принесли старенькій юнацьку руку. «Серце тут напружилося в неї, з болю серце в неї розірвалось…»
1. Дружний – дружній
Щоб не плутати цих прикметників у вживанні, треба чітко знати, яку думку кожен із них виражає.
Дружний – пов’язаний взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; одностайний. Протилежне – розрізнений, роз’єднаний. Уживається зі словами: загін, колектив, народ, рід, сім’я, сміх, спів, весна, праця, робота, звучання, сходи озимини і т. ін. Похідне – дружно.
Дружній – приязний, приятельський, доброзичливий, дружелюбний. Протилежне – ворожий. Уживається зі словами: контакт, зв’язки, взаємини, стосунки, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, тон, шарж, до зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори тощо. Похідне – дружньо.
2. Про прикметники дружний і дружній теж писав Борис Антоненко-Давидович, наголошуючи, що через звукову подібність їх часто плутають і ставлять не там, де слід: “Дружніми зусиллями здолали ми всі перешкоди”; “Передайте мій дружний привіт усім товаришам”.
Письменник пояснював, чому в цих реченнях прикметники треба поміняти місцями. Бо дружний – то одностайний, той, який має спільні інтереси з іншими: “Тут ми самі, дружною силою, можемо собі до ван Франко). Іноді це слово означає “широкий, нестримний: “Весна була рання, дружна” (Зінаїда Тулуб). А дружній – приязний, народжений дружбою: “Дружня розмова” (Панько Куліш).
На жаль, до таких порад мало прислуховуються. І сьогодні згадані слова часто вживають у невластивому їм значенні.