Стилістика - розділ науки про мову, що вивчає стилі – різновиди літературної мови, що обслуговують різні галузі суспільно-громадського життя.
Стилістика - це наука, яка займається відбором виражальних засобів мови для їх функціонування в мовленні залежно від мети висловлювання та мовленнєвої ситуації.
Стилістика мови (мовних одиниць) вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису
Стилістика мовлення (функціональна) вивчає стилі мовлення – розмовний і книжні (науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, художній); загальні ознаки стилю:
§ функцію висловлювання (спілкування, повідомлення);
§ завдання мовлення, мовленнєву ситуацію, тему й форму висловлювання;
§ стильові риси (образність – відсутність образності, емоційність – нульова емоційність);
§ мовні засоби (фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні).
Стилістика художньої літератури досліджує взаємодію літературної мови і різних стилів художньої літератури в історичному розвитку. Сюди належить стилістика індивідуального мовлення (стилю) письменника або окремого твору.
Стилістика як наука про стилі мовлення включає і явище синонімії, що охоплює не тільки лексику, а й граматичну будову мови. До стилістичних засобів належать багатозначні слова, слова з переносним значенням, омоніми, антоніми.
Емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ – теж невід’ємний компонент стилістики. Емоційно-експресивні елементи невіддільні від явища синонімії, оскільки вони характерні для окремих синонімічних варіантів як засіб вираження їх стилістичної функції (наприклад,губи – стилістично нейтральне слово, уста – має відтінок урочистості).
Стилістика пов’язана з культурою мовлення. Стилістику й культуру ділового мовлення єднає спільне завдання – збагатити мовлення кожної людини, зробити його кращим, змістовнішим, правильнішим; без систематизації й узагальнення знань зі стилістики не можна навчити студентів варіативно висловлювати думку з добором стилістично доцільних мовних засобів.
Щоб відповісти на питання, якою має бути справжня людина, спочатку пригадаємо, що означає слово "справжній". У цього слова є кілька значень, два з яких, найбільш вживаних, такі: "щирий, не вдаваний" і "такий, що відповідає певним вимогам, є взірцем, досконалістю, ідеалом чого-небудь".
Тобто, логічним буде припустити, по-перше, що "справжня людина" насамперед є щирою. Така людина не прикидається, наприклад, доброю, ввічливою, сміливою, розумною, тощо, а є такою. Лицемірна або підла людина не є "справжньою" людиною в цьому сенсі.
І, по-друге, "справжня людина" втілює в собі людяність. На мій погляд, у поняття "людяність" входить і гуманність, і доброта, і співчуття, і чемність, і доброзичливе ставлення до всіх оточуючих. Така людина просто не може бути агресивною або грубою, бо вона людина, а не мавпа, щоб не змогти стримати свої інстинкти або йти на поводуу поганого настрою.
Як говорив класик, "людина - це звучить гордо". Тому справжня людина залишається людиною за будь-яких обставин. Навіть коли бути нелюдом вигідніше, ніж бути людиною (а бували часи, коли так і було), справжня людина залишиться людиною. Справжня людина ніколи не поступиться своєю честю, совістю, гідністю, бо інакше вона перестане бути людиною. Як справжні люди, так і нелюди, зустрічалися завжди, за будь-яких часів і життєвих обставин, і хочеться вірити, що більшість людей серед нас завжди буде справжніми.
Стилістика - розділ науки про мову, що вивчає стилі – різновиди літературної мови, що обслуговують різні галузі суспільно-громадського життя.
Стилістика - це наука, яка займається відбором виражальних засобів мови для їх функціонування в мовленні залежно від мети висловлювання та мовленнєвої ситуації.
Стилістика мови (мовних одиниць) вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису
Стилістика мовлення (функціональна) вивчає стилі мовлення – розмовний і книжні (науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, художній); загальні ознаки стилю:
§ функцію висловлювання (спілкування, повідомлення);
§ завдання мовлення, мовленнєву ситуацію, тему й форму висловлювання;
§ стильові риси (образність – відсутність образності, емоційність – нульова емоційність);
§ мовні засоби (фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні).
Стилістика художньої літератури досліджує взаємодію літературної мови і різних стилів художньої літератури в історичному розвитку. Сюди належить стилістика індивідуального мовлення (стилю) письменника або окремого твору.
Стилістика як наука про стилі мовлення включає і явище синонімії, що охоплює не тільки лексику, а й граматичну будову мови. До стилістичних засобів належать багатозначні слова, слова з переносним значенням, омоніми, антоніми.
Емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ – теж невід’ємний компонент стилістики. Емоційно-експресивні елементи невіддільні від явища синонімії, оскільки вони характерні для окремих синонімічних варіантів як засіб вираження їх стилістичної функції (наприклад,губи – стилістично нейтральне слово, уста – має відтінок урочистості).
Стилістика пов’язана з культурою мовлення. Стилістику й культуру ділового мовлення єднає спільне завдання – збагатити мовлення кожної людини, зробити його кращим, змістовнішим, правильнішим; без систематизації й узагальнення знань зі стилістики не можна навчити студентів варіативно висловлювати думку з добором стилістично доцільних мовних засобів.
Щоб відповісти на питання, якою має бути справжня людина, спочатку пригадаємо, що означає слово "справжній". У цього слова є кілька значень, два з яких, найбільш вживаних, такі: "щирий, не вдаваний" і "такий, що відповідає певним вимогам, є взірцем, досконалістю, ідеалом чого-небудь".
Тобто, логічним буде припустити, по-перше, що "справжня людина" насамперед є щирою. Така людина не прикидається, наприклад, доброю, ввічливою, сміливою, розумною, тощо, а є такою. Лицемірна або підла людина не є "справжньою" людиною в цьому сенсі.
І, по-друге, "справжня людина" втілює в собі людяність. На мій погляд, у поняття "людяність" входить і гуманність, і доброта, і співчуття, і чемність, і доброзичливе ставлення до всіх оточуючих. Така людина просто не може бути агресивною або грубою, бо вона людина, а не мавпа, щоб не змогти стримати свої інстинкти або йти на поводуу поганого настрою.
Як говорив класик, "людина - це звучить гордо". Тому справжня людина залишається людиною за будь-яких обставин. Навіть коли бути нелюдом вигідніше, ніж бути людиною (а бували часи, коли так і було), справжня людина залишиться людиною. Справжня людина ніколи не поступиться своєю честю, совістю, гідністю, бо інакше вона перестане бути людиною. Як справжні люди, так і нелюди, зустрічалися завжди, за будь-яких часів і життєвих обставин, і хочеться вірити, що більшість людей серед нас завжди буде справжніми.