- привіт, світлано! я йду на зустріч з одним хлопчиком, з яким познайомилась в інтернеті.
- марусю, так не можна робити!
- чого?
- та це ж зовсім незнайома людина. ти ж не знаєш, хто сидить по той бік монітору. можливо, це заманив тебе у пастку злочинець.
- ой, як страшно! я навіть не додумалась. тоді я нікуди не піду.
- правильно. ти хоч свою адресу не повідомляла або якісь інші особисті дані?
- ні, слава богу. ми розмовляли телефоном. тому я й повірила.
- треба знати певні правила спілкування телефоном і в інтернеті із незнайомцями. нікому не можна довіряти та необхідно дбати про свою безпеку. в режимі онлайн так багато шахраїв та злочинців.
Мої бабуся і дідусь живуть у селі. Біля їхнього будинку ростуть дерева, кущі, городина. Є також вільна ділянка, на якій щовесни саджають картоплю.
Цього року ми з батьками приїхали допомагати бабусі і дідусеві саджати картоплю. Увечері напередодні було вирішено, що працювати на городі будуть лише чоловіки, а жінки готуватимуть обід. Отже рано вранці я, тато і дідусь вийшли на роботу. З собою ми несли дві лопати і одне відро, щоб носити в ньому картоплю. Картопля для посадки вже була на ділянці. Це тато приніс її у той час, коли я закінчував сніданок.
Дідусь почав копати. Він робив невеличкі ямки. Виходив рівний рядок ямок, одна поруч із другою. У цей час тато пересипав з мішка картоплю у відро і приніс його мені. Я повинен був кидати в кожну ямку, що викопав дід, по одній картоплині. Робота спочатку здалася мені дуже простою і легкою. Але, коли тато теж взявся за лопату і почав копати, я захвилювався. Батько і дід копали вдвох, а я клав картоплю один. Чи встигну? Але мої побоювання були марними. Дідусь похвалив мене і сказав, що я все роблю правильно та швидко. Коли у кожній ямці першого ряду вже лежало по картоплині, тато і дідусь почали паралельно до першого ряду копати другий. При цьому, копаючи ямки у другому ряді, вони кидали землю на ямки першого, засипаючи посаджену картоплю.
Ми працювали до обіду. За цей час ми посадили п'ятнадцять рядків. Мама і бабуся приготували нам борщ. Мені здалося, що це був найсмачніший борщ у моєму житті.
ответ:
- привіт, марусю! куди ти поспішаєш?
- привіт, світлано! я йду на зустріч з одним хлопчиком, з яким познайомилась в інтернеті.
- марусю, так не можна робити!
- чого?
- та це ж зовсім незнайома людина. ти ж не знаєш, хто сидить по той бік монітору. можливо, це заманив тебе у пастку злочинець.
- ой, як страшно! я навіть не додумалась. тоді я нікуди не піду.
- правильно. ти хоч свою адресу не повідомляла або якісь інші особисті дані?
- ні, слава богу. ми розмовляли телефоном. тому я й повірила.
- треба знати певні правила спілкування телефоном і в інтернеті із незнайомцями. нікому не можна довіряти та необхідно дбати про свою безпеку. в режимі онлайн так багато шахраїв та злочинців.
- і тобі, подружко. може пройдемося?
- підемо!
Цього року ми з батьками приїхали допомагати бабусі і дідусеві саджати картоплю. Увечері напередодні було вирішено, що працювати на городі будуть лише чоловіки, а жінки готуватимуть обід. Отже рано вранці я, тато і дідусь вийшли на роботу. З собою ми несли дві лопати і одне відро, щоб носити в ньому картоплю. Картопля для посадки вже була на ділянці. Це тато приніс її у той час, коли я закінчував сніданок.
Дідусь почав копати. Він робив невеличкі ямки. Виходив рівний рядок ямок, одна поруч із другою. У цей час тато пересипав з мішка картоплю у відро і приніс його мені. Я повинен був кидати в кожну ямку, що викопав дід, по одній картоплині. Робота спочатку здалася мені дуже простою і легкою. Але, коли тато теж взявся за лопату і почав копати, я захвилювався. Батько і дід копали вдвох, а я клав картоплю один. Чи встигну? Але мої побоювання були марними. Дідусь похвалив мене і сказав, що я все роблю правильно та швидко. Коли у кожній ямці першого ряду вже лежало по картоплині, тато і дідусь почали паралельно до першого ряду копати другий. При цьому, копаючи ямки у другому ряді, вони кидали землю на ямки першого, засипаючи посаджену картоплю.
Ми працювали до обіду. За цей час ми посадили п'ятнадцять рядків. Мама і бабуся приготували нам борщ. Мені здалося, що це був найсмачніший борщ у моєму житті.