сьогодні у наших руках майбутнє нашої держави. через кілька років ми - молоді фахівці - очолимо різні ланки іння народним господарством україни. а тому саме нам обирати напрям, в якому має рухатися наша країна, щоб забезпечити гідне майбутнє нашого народу
ми чітко усвідомлюємо, що майбутнє україни великою мірою залежить від нас від молодді. кожен задумується про своє майбутнє. і так хочеться , щоб воно було світлим та радісним. на сьогоднішній день існує проблема розвитку сучасної молоді та нашої держави. на мою думку, проблема подальшого розвитку нашої країни у тому,що сучасна молодь втратила моральні цінності. те,що сучасна молодь у занепаді ,є фактом ,і цим не можна нехтувати. адже молодь - це майбутнє нашої країни .і хто ,як не ти, зможе підняти її на новий рівень і дасть поштовх у нове, велике майбутнє.сучасна молодь має великий потенціал, запал та енергію, які саме у молодому віці потрібно спрямувати у правильне русло — формування особистості, розбудову суспільства, формування молодого політикуму. молода людина — це як губка, яка вбирає у себе все те, що її оточує. і часто намагається попробувати того, що є забороненим та шкідливим, однак цікавим, бо така вже наша людська природа. замість того, щоб говорити – треба створювати умови, де б молодь могла бути зайнятою за своїми інтересами у вільний час. а у нас, поки що, цього немає, тому молодим людям доводиться «топтатися» на місці, об’єднуючись у організації, створювати здорові умови для дозвілля. усе це, насамперед, варто брати до уваги, коли постає питання про сутність і особливості феномена «молодь».молоде покоління у наш час постало перед складним вибором. система його ціннісного світогляду формується під впливом ї зміни політичної та економічної ситуації у цілому світі. іншими словами можна сказати, що молодь — це одна з найураженіших економічно-соціальних верств населення, позбавлена культурних та моральних цінностей. сьогодні молоде покоління не лише формується у країні з «непередбачуваною історією», але й за умов невизначеності власного місця і місця своїх рідних в суспільстві загалом. вона живе в умовах підвищеної соціальної напруги і нестабільності. сім’я – це найперший соціальний інститут, який формує молоду людину як особистість. якщо в межах сім’ї її не було правильно виховано, то зробити це за інших соціальних інститутів не просто. адже не даремно кажуть, що які батьки – такі й діти. дітей ще можна чогось навчити, у чомусь переконати, а коли це вже доросла, напівсформована особистість, то скільки зусиль необхідно, щоб змінити її світогляд? ! сьогодні ми спостерігаємо швидкі темпи науково-технічного прогресу, який є нам у комунікації та інших сферах. молодь швидко звикає до сучасних новинок та технологій, але на перше місце ми завжди повинні ставити духовні цінності, культуру та мораль. адже ці речі є вічними і саме вони мають лежати в основі побудови демократичного суспільства. в наш час ведеться багато дискусій щодо розвитку суспільства, але цільовою і головною аудиторією, на яку надії і сподівання, є молодь та підростаюче покоління. бо саме молодь — це майбутнє держави і тому сьогодні ми маємо виробити чітку стратегію виховання молодого покоління, формування його світогляду.взагалі, україна – це дуже гарна країна ,і вона може і має бути високорозвиненою. вона заслуговує на достойне майбутнє. тому треба зробити все,щоб ми, наші діти і онуки відчували гордість за країну, в якій живуть. враховуючи всі негаразди та проблеми, які існують на сьогодні в україні, я щиро вірю, що ми їх подолаємо та досягнемо розквіту україни. досить буде розпочати із самого себе. зроби щось на користь свого міста, країни . кожен день питай себе , що ти зробив для україни,а не україна зробила для тебе. тому що молодь це майбутнє україни!
для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилась і провела своє дитинство. і як далеко не закидала б нас доля, але кожного манить до себе рідна домівка, рідна вулиця. після довгої розлуки все видається милішим і дорожчим нашому серцю. отак буває і зі мною, коли повертаюсь додому після літніх канікул, коли знову крокую дичківською вулицею, на якій живу разом з батьками.вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. тут розташоване невелике підприємство, де можна придбати або полагодити автомобіль. перетинає вулицю річка гнізна зі своїми притоками. у кінці вулиці — пасовище та млин. паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею красується ліс.коли стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі хатки під червоною черепицею потопають у буйній зелені садів.я люблю свою вулицю у будь-яку пору року. люблю її затишні садиби, привітні віконця домівок, високі дерева, квітники і доріжки на подвір'ї.але вулиця без людей, як ліс без птахів. на моїй вулиці всі люди привітні і лагідні. хоча я й не знаю їх усіх по іменах, та в селі прийнято з усіма вітатись.найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля хат, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять погаласувати. лише тоді відчуваєш, що навколо тебе — усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.
сьогодні у наших руках майбутнє нашої держави. через кілька років ми - молоді фахівці - очолимо різні ланки іння народним господарством україни. а тому саме нам обирати напрям, в якому має рухатися наша країна, щоб забезпечити гідне майбутнє нашого народу
ми чітко усвідомлюємо, що майбутнє україни великою мірою залежить від нас від молодді. кожен задумується про своє майбутнє. і так хочеться , щоб воно було світлим та радісним. на сьогоднішній день існує проблема розвитку сучасної молоді та нашої держави. на мою думку, проблема подальшого розвитку нашої країни у тому,що сучасна молодь втратила моральні цінності. те,що сучасна молодь у занепаді ,є фактом ,і цим не можна нехтувати. адже молодь - це майбутнє нашої країни .і хто ,як не ти, зможе підняти її на новий рівень і дасть поштовх у нове, велике майбутнє.сучасна молодь має великий потенціал, запал та енергію, які саме у молодому віці потрібно спрямувати у правильне русло — формування особистості, розбудову суспільства, формування молодого політикуму. молода людина — це як губка, яка вбирає у себе все те, що її оточує. і часто намагається попробувати того, що є забороненим та шкідливим, однак цікавим, бо така вже наша людська природа. замість того, щоб говорити – треба створювати умови, де б молодь могла бути зайнятою за своїми інтересами у вільний час. а у нас, поки що, цього немає, тому молодим людям доводиться «топтатися» на місці, об’єднуючись у організації, створювати здорові умови для дозвілля. усе це, насамперед, варто брати до уваги, коли постає питання про сутність і особливості феномена «молодь».молоде покоління у наш час постало перед складним вибором. система його ціннісного світогляду формується під впливом ї зміни політичної та економічної ситуації у цілому світі. іншими словами можна сказати, що молодь — це одна з найураженіших економічно-соціальних верств населення, позбавлена культурних та моральних цінностей. сьогодні молоде покоління не лише формується у країні з «непередбачуваною історією», але й за умов невизначеності власного місця і місця своїх рідних в суспільстві загалом. вона живе в умовах підвищеної соціальної напруги і нестабільності. сім’я – це найперший соціальний інститут, який формує молоду людину як особистість. якщо в межах сім’ї її не було правильно виховано, то зробити це за інших соціальних інститутів не просто. адже не даремно кажуть, що які батьки – такі й діти. дітей ще можна чогось навчити, у чомусь переконати, а коли це вже доросла, напівсформована особистість, то скільки зусиль необхідно, щоб змінити її світогляд? ! сьогодні ми спостерігаємо швидкі темпи науково-технічного прогресу, який є нам у комунікації та інших сферах. молодь швидко звикає до сучасних новинок та технологій, але на перше місце ми завжди повинні ставити духовні цінності, культуру та мораль. адже ці речі є вічними і саме вони мають лежати в основі побудови демократичного суспільства. в наш час ведеться багато дискусій щодо розвитку суспільства, але цільовою і головною аудиторією, на яку надії і сподівання, є молодь та підростаюче покоління. бо саме молодь — це майбутнє держави і тому сьогодні ми маємо виробити чітку стратегію виховання молодого покоління, формування його світогляду.взагалі, україна – це дуже гарна країна ,і вона може і має бути високорозвиненою. вона заслуговує на достойне майбутнє. тому треба зробити все,щоб ми, наші діти і онуки відчували гордість за країну, в якій живуть. враховуючи всі негаразди та проблеми, які існують на сьогодні в україні, я щиро вірю, що ми їх подолаємо та досягнемо розквіту україни. досить буде розпочати із самого себе. зроби щось на користь свого міста, країни . кожен день питай себе , що ти зробив для україни,а не україна зробила для тебе. тому що молодь це майбутнє україни!
для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилась і провела своє дитинство. і як далеко не закидала б нас доля, але кожного манить до себе рідна домівка, рідна вулиця. після довгої розлуки все видається милішим і дорожчим нашому серцю. отак буває і зі мною, коли повертаюсь додому після літніх канікул, коли знову крокую дичківською вулицею, на якій живу разом з батьками.вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. тут розташоване невелике підприємство, де можна придбати або полагодити автомобіль. перетинає вулицю річка гнізна зі своїми притоками. у кінці вулиці — пасовище та млин. паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею красується ліс.коли стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі хатки під червоною черепицею потопають у буйній зелені садів.я люблю свою вулицю у будь-яку пору року. люблю її затишні садиби, привітні віконця домівок, високі дерева, квітники і доріжки на подвір'ї.але вулиця без людей, як ліс без птахів. на моїй вулиці всі люди привітні і лагідні. хоча я й не знаю їх усіх по іменах, та в селі прийнято з усіма вітатись.найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля хат, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять погаласувати. лише тоді відчуваєш, що навколо тебе — усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.