суспільство, яке нас оточує не завжди є добрим й порядним. але ми не можемо змінити оточуючий світ — ми можемо змінити лише себе й своє ставлення до цього світу. та для цього треба самому зрозуміти у якому світі ви хочете жити.дуже сумно визнавати, але деякого часу не всі можуть зрозуміти, чого вони насправді бажають від цього життя. особливо тяжко це дається підліткам. переважну кількість часу їм взагалі байдуже хто й що їх оточує, але це не заважає їм скаржитися на оточуючих та їх поведінку. але це ж не справедливо.що ж робити у такому випадку?
це набагато легше, чим ви можете вважати. треба вирішити у якому суспільстві ви бажаєте жити. яких людей ви бажаєте бачити коло себе протягом життя. які вчинки вважаєте гідним, а які навіюють вам жаху. це не така вже нездоланна справа, вам необхідно тільки поставитись до неї з усією серйозністю.
поставте собі питання: у якому я хочу жити суспільстві? що для мене є головним у цьому житті і чого я хочу від цього життя? іноді відповісти на ці питання може бути дуже складно, але ви не повинні зупинятися перед труднощами. николи не складайте руки.
якщо б мені колись поставили ці питання, я б без роздумів оголосив: суспільство, у якому переважає повага й розуміння — це суспільство, у якому я хочу жити. не має значення скільки людина робить помилок, важливо, щоб вона розуміла і визнавала ці помилки. та ще важливіше, щоб вона (людина) не засуджував за ці ж самі помилки інших людей.на мою думку, це є правильна точка зору і треба її поважати. у такому суспільстві я і хочу жити. бо кожна людина має право на помилку. важливо не намагатися не робити помилок, а вміти їх визнати й по змозі виправлят
Чому я пишаюся своїм товаришем Є у мене товариш, яким я дуже пишаюся - це мій друг Андрій. Ми дружимо з дитинства, і навіть коли сім'я Андрія переїхала до сусіднього району, це не зашкодило нашій дружбі. Ми продовжували бачитися і багато спілкувалися по телефону та Скайпу. Андрій - вірний друг, і завжди готовий доказати це своїми вчинками. Наприклад, коли рік тому я попав до лікарні, він відразу прийшов до мене, як тільки довідався про це. Він навіть пропустив два дні у школі, тому що був біля мене - допомагав, підтримував та підбадьорював. Мої батьки не могли бути біля мене весь час, бо їм було потрібно було ходити на роботу. Тому Андрій дуже допоміг їм, коли сидів біля мене у той час, коли я дуже погано себе почував. Мабуть, дякуючи його підтримці мені скоро стало краще і я почав одужувати. Андрій мав певні проблеми у школі, бо пропустив уроки, але він сказав, що не жалкує і взагалі "це дрібниці". Але я знаю, що його у школі дуже сварили за прогули і навіть викликали до завуча. Тому я пишаюся Андрієм, бо він заради мене отримав проблеми, але все одно мені допоміг. Я дуже радий, що в мене є такий друг.
суспільство, яке нас оточує не завжди є добрим й порядним. але ми не можемо змінити оточуючий світ — ми можемо змінити лише себе й своє ставлення до цього світу. та для цього треба самому зрозуміти у якому світі ви хочете жити.дуже сумно визнавати, але деякого часу не всі можуть зрозуміти, чого вони насправді бажають від цього життя. особливо тяжко це дається підліткам. переважну кількість часу їм взагалі байдуже хто й що їх оточує, але це не заважає їм скаржитися на оточуючих та їх поведінку. але це ж не справедливо.що ж робити у такому випадку?
це набагато легше, чим ви можете вважати. треба вирішити у якому суспільстві ви бажаєте жити. яких людей ви бажаєте бачити коло себе протягом життя. які вчинки вважаєте гідним, а які навіюють вам жаху. це не така вже нездоланна справа, вам необхідно тільки поставитись до неї з усією серйозністю.
поставте собі питання: у якому я хочу жити суспільстві? що для мене є головним у цьому житті і чого я хочу від цього життя? іноді відповісти на ці питання може бути дуже складно, але ви не повинні зупинятися перед труднощами. николи не складайте руки.
якщо б мені колись поставили ці питання, я б без роздумів оголосив: суспільство, у якому переважає повага й розуміння — це суспільство, у якому я хочу жити. не має значення скільки людина робить помилок, важливо, щоб вона розуміла і визнавала ці помилки. та ще важливіше, щоб вона (людина) не засуджував за ці ж самі помилки інших людей.на мою думку, це є правильна точка зору і треба її поважати. у такому суспільстві я і хочу жити. бо кожна людина має право на помилку. важливо не намагатися не робити помилок, а вміти їх визнати й по змозі виправлят
Є у мене товариш, яким я дуже пишаюся - це мій друг Андрій. Ми дружимо з дитинства, і навіть коли сім'я Андрія переїхала до сусіднього району, це не зашкодило нашій дружбі. Ми продовжували бачитися і багато спілкувалися по телефону та Скайпу. Андрій - вірний друг, і завжди готовий доказати це своїми вчинками. Наприклад, коли рік тому я попав до лікарні, він відразу прийшов до мене, як тільки довідався про це. Він навіть пропустив два дні у школі, тому що був біля мене - допомагав, підтримував та підбадьорював. Мої батьки не могли бути біля мене весь час, бо їм було потрібно було ходити на роботу. Тому Андрій дуже допоміг їм, коли сидів біля мене у той час, коли я дуже погано себе почував. Мабуть, дякуючи його підтримці мені скоро стало краще і я почав одужувати. Андрій мав певні проблеми у школі, бо пропустив уроки, але він сказав, що не жалкує і взагалі "це дрібниці". Але я знаю, що його у школі дуже сварили за прогули і навіть викликали до завуча. Тому я пишаюся Андрієм, бо він заради мене отримав проблеми, але все одно мені допоміг. Я дуже радий, що в мене є такий друг.