Словник доручає цю зброю тим, хто її потребує. Синтаксичний розбір речення.

1.Не винен я тому, що сумно співаю ,брати мої .
2. Зоре моя вечірняя,зійди над горою, поговорим техесенько в неволі з тобою.
3. Не покидай мене, пекучий болю, не покидай, важкая думо - муко .
5. Радуйся , земле моя! Радуйся , рідний народе!Сонце твоєї свободи цілому світу сія!
6. I слава твоя оживе неодмінно , і доля розквітне ,ясна моя україно, моя Україно, блакитна моя сторона !
7. Обнімае земля небо голубе,о моя Вітчизно, я люблю тебе !
8. Місяцю-князю, ничкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною .
9. Де зелена тополина роздзвеніла жита... Слався, рідна Україно, наша земле золота .
10. Пісня моя, ти підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти .
11. Пісня моя ,ти сердечна дружино, серця відра відрадо, в дні горя i cліз, як єдине віно к тобі любов у життя я приніс.

У нашій сім’ї обов’язки розподілені порівну. Тато , як найсильніша людина, бере на себе складніші обов’язки такі , як щось полагодити, перенести. Мама завжди займається всякими домашніми справами. А от мої обов’язки - не такі складні і їх небагато : помити посуд, попилососити, підмітати, щось притримати коли це необхідно татові, і звичайно вчитися. Але я росту, стаю дорослою людиною у котрої обов’язків стає дедалі більше. Тобто я вже починаю сам собі готувати їсти, застеляю ліжка, мию підлогу, протираю меблі від пилу. Але , іноді, коли я лінуюся ( можеш замінити слово)  допомагати, я згадую минуле і уявляю, що в той час обов’язків було набагато більше, адже тоді не було таких технологій які присутні на даний час. Тому я вважаю що всі в родині повинні мати обов’язки, відігравати свою роль.