Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Дим - (ти) димиш, дід - дідик, літо - літечко, осінь - осінній, береза - березник, дуб - дубочки, коса - косар, кобза - кобзар, гордий - гордість, читати - читець, вовк - вовчисько, лис - , вітер - вітерець, бас - басочки, білий - біленький, квасоля - квасолечка, насіння - насіннячко, тополя - тополенька, Київ - київський, качка - качиний, молодий - молодесенький, село - сільський, гарний - гарнесенький, земля - земляний, лист - листочки, книжка - книжечки, хмара - хмарочка, Житомир - житомирський, Запоріжжя - запорізький, Херсон - херсонський.