- Привіт, Петро, - Привіт, Дмитрику, - Коли ти виростеш, ти ким хочеш стати? - Я ведучим на телебаченні, а ти? - А я хочу стати космонавтом, - А чому? - Як чому? Відправляють тебе у космос, літаєш, їж їжу у тюбиках, про тебе пишуть в газетах, за на телебачення, - А я гадаю, що краще самому працювати на телебаченні, камери, світло, всі на тебе дивляться, біжать до телевізорів тільки щоб твою програму подивитися, не робота - рай, - Та ні, от коли потім через 100 років тебе по історії, по географії вивчають, коли тебе потім пам`ятають, розповідають дітям про тебе-оце рай, а коли тебе подивилися і все... Тьху, - Як хочеш, а мені ця професія подобається, - А мені, моя подобається, - Ну і гаразд, хай кожен з нас стане тим ким захоче, - А коли ми станемо, тими ким захочемо, все одно будемо дружити, так? - Так. - Ну все пішли на історію.
Наш класний керіник Любов Григорівна є найкращим вчителем.Бо вона дбає не тільки про нас але й про природу.Коли вона почала у нас вести вона говорила:"Бережіть природу, не паліть в лісі, саджайте дерева". Тому в нашому класі всі учні почали зносити квіти, адже вони дають нам повітря. Зараз наш клас бере участь в різноманітних акціях на тему "Збережи природу", "Природа понад усе", "Скажи ні пожежам в лісі", "Посади дерево та кущик".Наш клас- це велика команда однодумців, де кожен допомагає один одному.Нещодавно ми зайняли 2 місце на Всеукраїнській акції "Збережи Українські парки, ліси".Ми не шкодуємо грошей на дерева, кущі квіти тому майже всі двори засаджені березами, горобиною, кленами, каштанами.Тому, зараз наше маленьке містечко нагадує старі часи коли було все навкург було зелено.
- Привіт, Дмитрику,
- Коли ти виростеш, ти ким хочеш стати?
- Я ведучим на телебаченні, а ти?
- А я хочу стати космонавтом,
- А чому?
- Як чому? Відправляють тебе у космос, літаєш, їж їжу у тюбиках, про тебе пишуть в газетах, за на телебачення,
- А я гадаю, що краще самому працювати на телебаченні, камери, світло, всі на тебе дивляться, біжать до телевізорів тільки щоб твою програму подивитися, не робота - рай,
- Та ні, от коли потім через 100 років тебе по історії, по географії вивчають, коли тебе потім пам`ятають, розповідають дітям про тебе-оце рай, а коли тебе подивилися і все... Тьху,
- Як хочеш, а мені ця професія подобається,
- А мені, моя подобається,
- Ну і гаразд, хай кожен з нас стане тим ким захоче,
- А коли ми станемо, тими ким захочемо, все одно будемо дружити, так?
- Так.
- Ну все пішли на історію.