Спишіть речення, поставте потрібні розділові знаки, визначте вид складних речень. 1. Де я не бував де не їздив з якими тільки людьми не зустрічався і хто тільки не вдовольняв
мою спрагу знайомства та пізнання чужої душі але завжди зі своїх мандрів я повертався в село до
батька та матері.
2. Дім наш стояв на горбку над самим ставом за ставом збилися в купу череп’яні дахи
містечка вліво від нього тяглися безконечні панські лани а за долом ріс парк який властиво тільки
й робив нам осінь.
3. Стоять верби опушені зелененьким листям і здається чують сплески журавлиних сурем у
піднебессі.
4. І тепер проживши піввіку я згадую далеке вечірнє стависько потемнілі в жалобі трави що
завтра стануть сіном велетенські шоломи копиць останній срібний дзвін коси і перший скрип
деркача і соняшник вогника під косарським таганком і пофоркування невидимих коней що зайшли
в туман і тонкий посвист дрібних чирят що струшують зі своїх крилець росу, і дитячий схлип
річечки в яку на все літо повходили м’ята павині вічка дикі півники та й не журяться а цвітуть
собі.
5. Для мене багато не треба щоб ласку і добрість пізнати лиш просвіток рідного неба та
затишок теплої хати та житнього хліба шматочок та цвіту що сіє калинно та іскру краси твоїх
дочок чорнявих царівн Україно.
2. Я ж люблю українську музику, українську пісню, ту, що мама співала мені над колискою, тому що звучала вона з маминих уст від щирого серця, з чистими думками, і йде чарівна українська мелодія зі мною по життю ось ужероків.
3. Мені подобається слухати пісні у виконанні українських популярних співаків, хоч їх не так багато на українській сцені, я відвідую їхні концерти, коли вони приїжджають у моє місто.
4. Якщо люди будуть більше співати, слухати українську пісню, життя стане кращим, світлішим, радіснішим, яка б не була навкруги політична ситуація, тільки пісня здатна достукатися до найглибших закутків людської душі.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".