статтю присвячено актуальній проблемі теорії простих речень. у ній досліджено подвійні (складні) присудки, утворені внаслідок трансформації простих елементарних речень у неелементарні. обґрунтовано відмінність цих присудків від складених іменних та від дуплексивів. виокремлено два типи подвійних присудків – дієслівно-іменні та дієслівні. проаналізовано особливості їх вираження. установлено, що в дієслівно-іменних присудках у ролі першого компонента вживають дієслова зі значенням спрямованого й неспрямованого руху, процесуально-локативним, інтелектуальної й мовленнєвої діяльності, фізичних і фізіологічних процесів, конкретної дії, а в ролі другого – прикметники, іменники в непрямих відмінках, синтаксично нерозкладні сполучення та фразеологізми; у дієслівних – у ролі першого компонента використовують дієслова зі значенням спрямованого і неспрямованого руху та процесуально-локативним, у ролі другого – здебільшого дієслова інтелектуальної та мовленнєвої діяльності, конкретної дії.
Дієслово — частина мови, яка за кількістю слів є однією з найчисельніших. дієслова ми використовуємо в кожному реченні. завдання, пов’язані з дієсловом, є в кожному тесті зно. тому не зволікайте і вивчайте дієслово детальніше!
дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання: що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет? що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? наприклад: читає, читає прийшов, малюватиму, морозило тощо. діслово може означати
переміщення у просторі: бігти, йти; процес мовлення: говорити, теревенити; стан особи чи предмета: сидіти, висіти; ставлення до когось або чогось: ненавидіти, кохати; процес сприйняття органами чуття: бачити, чути, нюхати; конкретну фізичну дію: вмиватися, читати; процес мислення: думати, мудрувати; бажання: хотіти, прагнути, воліти; зміни: молодіти, сивіти. дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка: про все ти співаєш: про сльози і сміх, про молодість, битвами грізну…
ответ:
статтю присвячено актуальній проблемі теорії простих речень. у ній досліджено подвійні (складні) присудки, утворені внаслідок трансформації простих елементарних речень у неелементарні. обґрунтовано відмінність цих присудків від складених іменних та від дуплексивів. виокремлено два типи подвійних присудків – дієслівно-іменні та дієслівні. проаналізовано особливості їх вираження. установлено, що в дієслівно-іменних присудках у ролі першого компонента вживають дієслова зі значенням спрямованого й неспрямованого руху, процесуально-локативним, інтелектуальної й мовленнєвої діяльності, фізичних і фізіологічних процесів, конкретної дії, а в ролі другого – прикметники, іменники в непрямих відмінках, синтаксично нерозкладні сполучення та фразеологізми; у дієслівних – у ролі першого компонента використовують дієслова зі значенням спрямованого і неспрямованого руху та процесуально-локативним, у ролі другого – здебільшого дієслова інтелектуальної та мовленнєвої діяльності, конкретної дії.
объяснение:
дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання: що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет?
що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? наприклад: читає, читає прийшов, малюватиму, морозило тощо.
діслово може означати
переміщення у просторі: бігти, йти;
процес мовлення: говорити, теревенити;
стан особи чи предмета: сидіти, висіти;
ставлення до когось або чогось: ненавидіти, кохати;
процес сприйняття органами чуття: бачити, чути, нюхати;
конкретну фізичну дію: вмиватися, читати;
процес мислення: думати, мудрувати;
бажання: хотіти, прагнути, воліти;
зміни: молодіти, сивіти.
дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка: про все ти співаєш: про сльози і сміх, про молодість, битвами грізну…