Спиши виділину частину тексту вставляючи пропущені букви й розкриваючи дужки Так це чи не так – не знаю. Але в нашого Тарасика саме така кишеня й була. Незамінна кишеня – на все придатна. І солоденький горошок він усипав туди, не задумуючись.
Та не знав тої миті Тарасик, що є в його кишені одна новина – дірка. Вчора він прихопив з полиці мамину пилочку для нігтів. То та капосна пилочка цю “новину” й зробила.
Солоденький горошок у кишені спочатку замурзався, а тоді помаленьку-потихеньку в дірку й повипадав.
Одну горошину знайшла мураха. Почимчикувала до мурашника, привела родичів – і вони нею поласували.
Другу цукерку надибав равлик. З одного боку покуштував, з другого, кругом обійшов: ото несподіванка – з усіх боків солодка.
Ще одну цукерку сорока вгледіла. Вихопила її з трави:
– Ти диви, яка смачна намистина! Вік звікувала – такої не траплялося. Та й з’їла її, собі дивуючи.
Гусак стежкою чалапав.
– А що воно таке: чи то горох, чи квасоля, га? А хто його, такого добра, тут насіяв, га? Га-га-га?
А Барсик нічого ні в кого не питав. Похрускав усі цукерки, що знайшов, і смачно облизався.
Тим часом Тарасик про тіточчин гостинець згадав. Руку до кишені – а його й нема. Та чого б мав журитися: он скількох почастувала його щедра кишеня!
Мрії – перший етап ланцюжка, де вони перетворюються в бажання. Бажання – в цілі, цілі перетворюються в дії, дії – в досягнення! Все просто: хто не мріє, той не досягає.
Людський мозок влаштований так, що завжди націлений на виконання команд. І йому не важливі масштаби цієї команди – є завдання, є варіанти його виконання. І єдине, що може стати перешкодою – наші страхи і переконання: «та, ну, це не реально…».
«Це занадто дорого» – відповіли ви своїй мрію після того, як вона промайнула у вашій голові. У цей час у мозок надійшов сигнал до дії: «є мрія, шукай варіанти», і одразу ж поступив новий сигнал: «відбій! не шукай варіантів – це неможливо». Мозок розслабився, і ви знову продовжили своє розмірене життя.