- Привіт Богдане! Куди це ти так поспішаєш? - Привіт Насте! На урок фізкультури. - Ой, а навіщо так поспішати? - Як навіщо? Фізкультура найкращий урок! - Ні, ти що!? Якби я вирішувала чи потрібні уроки фізкультури у школі, то я би була проти цього уроку! - На мою думку, ти погано говориш! - Чому ти так вважаєш? Мені ось, наприклад зовсім не подобається цей урок! - Тому, що усім потрібна розминка, потрібно тримати себе у формі, люди які займаються фізкультурою сильніші, здоровіші... - Ну, навіть не знаю. - Не вагайся почни дивитися на цей урок з іншої сторони! - Я подумаю. Після того як Насті закінчився урок фізкультури, діти знову зустрілися: - І як Насте, ти поміняла свою думку? - Знаєш, так, фізкультурою займатися дуже класно, і я рада, що у нас є такі уроки! Я навіть почала краще себе почувати! - Я задоволений тим, що я тебе переконав! - Дуже дякую тоб
Перша вчителька – це друга мати. адже поки ми в школі вона завжди з нами: вона нас і навчає, і виховує, і в столову водить… немає того розмаїття вчителів, як в старших класах, вона сама виконує всі ці обов’язки. і тим самим вона дуже схожа на рідну матір. тому, особисто для мене, улюбленою є перша вчителька. до речі, ви ніколи не задумувались, чому немає жодного першого вчителя-чоловіка? мабуть, лише жіночі «крихкі» плечі можуть витримати всі ці навантаження.. та ще й, коли в групі не 3, і навіть не 5 дітей, як в сім’ї, а 15 – 30. і це ж кожного потрібно навчити, на правильний шлях навести, зробити перші дорослі кроки. не дарма ж про неї стільки пісень і віршів. мабуть, саме тому моїм улюбленим вчителем є саме перша вчителька, галина григорівна. вона стала справжньою шкільною мамою, турботливою і справедливою, яка подарувала мені пакуночок людських якостей і зрозуміти, що найголовніше – це душа. і нехай пролетять роки, але вона назавжди залишиться в моєму серці як справедлива наставниця. низький уклін їй за сумління та виховання; моїй неньці за те, що обрала саме її серед інших; вчителям старших класів, які підтримували та удосконалювали отримані мною здобутки; і вам, мої любі викладачі удпу, за вашу щирість, відкритість і бажання навчити шляхетній професії.
- Привіт Насте! На урок фізкультури.
- Ой, а навіщо так поспішати?
- Як навіщо? Фізкультура найкращий урок!
- Ні, ти що!? Якби я вирішувала чи потрібні уроки фізкультури у школі, то я би була проти цього уроку!
- На мою думку, ти погано говориш!
- Чому ти так вважаєш? Мені ось, наприклад зовсім не подобається цей урок!
- Тому, що усім потрібна розминка, потрібно тримати себе у формі, люди які займаються фізкультурою сильніші, здоровіші...
- Ну, навіть не знаю.
- Не вагайся почни дивитися на цей урок з іншої сторони!
- Я подумаю.
Після того як Насті закінчився урок фізкультури, діти знову зустрілися:
- І як Насте, ти поміняла свою думку?
- Знаєш, так, фізкультурою займатися дуже класно, і я рада, що у нас є такі уроки! Я навіть почала краще себе почувати!
- Я задоволений тим, що я тебе переконав!
- Дуже дякую тоб