Срок сдачи: завтра УМР. Контрольний докладний ПИСЬМОВИЙ переказ тексту-роздуму дискусійного характеру в публіцистичному стилі. Назва переказу "Світ великий"
-Привит,(имя) -Доброго дня(имя) - Пробач,що трохи запизнилась.(вся) -А що ти такого робила? -Слухала таку гарну писню, розчулила до самого серця. - Це добре. А на який мови? -На украинський. Спивачка так добре спивала, я таки писни дуже ридко зустричаю! - Не дивно,що писня була хороша! -Чому? -Бо укр.мова мае особливу звучнисть, яка зачаровуе. -Тобто, справа в мови? -Так,це грае дуже важливу роль. Мова в поеднанни з писнею дае вражаючий эфект. -Ти правий(ва)! Бо без мови не народилася писня. -З давна народ складае писни. А якщо не було б мови то... -Мабуть,була лише одна музика? -Так!Мени подобаються твои думки. Хочеш,я дам тоби ии послухати? -Звичайно! -Тоди ходим до мене? - Давай! Ну вот как-то так,извини за русский алфавит) В конце от себя чего-то добавь)
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
-Доброго дня(имя)
- Пробач,що трохи запизнилась.(вся)
-А що ти такого робила?
-Слухала таку гарну писню, розчулила до самого серця.
- Це добре. А на який мови?
-На украинський. Спивачка так добре спивала, я таки писни дуже ридко зустричаю!
- Не дивно,що писня була хороша!
-Чому?
-Бо укр.мова мае особливу звучнисть, яка зачаровуе.
-Тобто, справа в мови?
-Так,це грае дуже важливу роль. Мова в поеднанни з писнею дае вражаючий эфект.
-Ти правий(ва)! Бо без мови не народилася писня.
-З давна народ складае писни. А якщо не було б мови то...
-Мабуть,була лише одна музика?
-Так!Мени подобаються твои думки. Хочеш,я дам тоби ии послухати?
-Звичайно!
-Тоди ходим до мене?
- Давай!
Ну вот как-то так,извини за русский алфавит) В конце от себя чего-то добавь)
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".