Наявність вищої освіти та знань, розуму, освіченості – поняття не завжди сумісні та взаємопов’язані. На мою думку, все залежить насамперед від людини, її виховання, характеру та цілей у житті, які вона собі ставить. Студентів образно можна розділити на три категорії. Перша – це студенти, які дійсно хочуть отримати знання та чогось навчитися, і їх знання відповідають їх оцінкам. Друга категорія – це ті студенти, головним для яких є отримати високі бали. Тому вони «крутяться», списують, і часто отримують свої довгоочікувані та «зароблені» бали, але по суті, багажу знань вони не мають. І третя категорія – це студенти «ледарі», які приходять до університету, щоб просто весело провести час, «просидіти штани» та піти. Вони ходять до інституту, «навчаються», отримують диплом, але знань, при цьому, не мають. Тому, все залежить насамперед від самої людини, не більше.
Вважаю, що проблема безпритульних тварин найкращим чином вирішена в цілому ряді країн: наприклад, у Європі чи Сполучених Штатах ви навряд чи побачите таку тварину на вулиці. Отже, перший висновок: чим краще розвинена країна, тим ліпше становище в ній тварин.
Україна теж дещо зробила в цьому напрямку, принаймні, на вулицях великих міст поменшало бездомних собак. Але це і всі здобутки, досягнуті, головним чином, за кошти одержаних грантів від Єврокомісії.
Тварин у нас люблять всі. Але чи всі ми згодні платити бодай невеликий податок на утримання притулків для бездомних собак та котів? Думаю, що до цього суспільство не готове. Отже, фінансування повинно йти від міських бюджетів та небайдужих осіб. До речі, це досить-таки великі кошти, адже на тимчасове утримання, годівлю, вакцинацію, стерилізацію лише однієї тварини витрачається 1,5 - 2 тисячі гривень.
Висновок другий: треба вирішувати проблему публічно. Якщо постійно розміщувати оголошення в соціальних мережах, то для тварин знайдуться і кошти, і нові хазяї. Людям треба нагадувати, що існують притулки з сотнями тварин, які потребують, щонайменше, їжі. Добрих людей у нас багато, і якщо кожен візьме на себе піклування хоча б про одного мешканця притулку - це вже до
До цієї роботи треба залучати дітей, починаючи з шкільного віку. Тоді в їх серцях прокинеться доброта, милосердя і відчуття відповідальності - ті якості, яких так часто не вистачає нашому суспільству.
Наявність вищої освіти та знань, розуму, освіченості – поняття не завжди сумісні та взаємопов’язані. На мою думку, все залежить насамперед від людини, її виховання, характеру та цілей у житті, які вона собі ставить. Студентів образно можна розділити на три категорії. Перша – це студенти, які дійсно хочуть отримати знання та чогось навчитися, і їх знання відповідають їх оцінкам. Друга категорія – це ті студенти, головним для яких є отримати високі бали. Тому вони «крутяться», списують, і часто отримують свої довгоочікувані та «зароблені» бали, але по суті, багажу знань вони не мають. І третя категорія – це студенти «ледарі», які приходять до університету, щоб просто весело провести час, «просидіти штани» та піти. Вони ходять до інституту, «навчаються», отримують диплом, але знань, при цьому, не мають. Тому, все залежить насамперед від самої людини, не більше.
Вважаю, що проблема безпритульних тварин найкращим чином вирішена в цілому ряді країн: наприклад, у Європі чи Сполучених Штатах ви навряд чи побачите таку тварину на вулиці. Отже, перший висновок: чим краще розвинена країна, тим ліпше становище в ній тварин.
Україна теж дещо зробила в цьому напрямку, принаймні, на вулицях великих міст поменшало бездомних собак. Але це і всі здобутки, досягнуті, головним чином, за кошти одержаних грантів від Єврокомісії.
Тварин у нас люблять всі. Але чи всі ми згодні платити бодай невеликий податок на утримання притулків для бездомних собак та котів? Думаю, що до цього суспільство не готове. Отже, фінансування повинно йти від міських бюджетів та небайдужих осіб. До речі, це досить-таки великі кошти, адже на тимчасове утримання, годівлю, вакцинацію, стерилізацію лише однієї тварини витрачається 1,5 - 2 тисячі гривень.
Висновок другий: треба вирішувати проблему публічно. Якщо постійно розміщувати оголошення в соціальних мережах, то для тварин знайдуться і кошти, і нові хазяї. Людям треба нагадувати, що існують притулки з сотнями тварин, які потребують, щонайменше, їжі. Добрих людей у нас багато, і якщо кожен візьме на себе піклування хоча б про одного мешканця притулку - це вже до
До цієї роботи треба залучати дітей, починаючи з шкільного віку. Тоді в їх серцях прокинеться доброта, милосердя і відчуття відповідальності - ті якості, яких так часто не вистачає нашому суспільству.