Стислий переказ цього тексту :Людина створила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура — це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений віками іб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови. Належачи до певного соціуму, людина зі своєю появою на світ органічно входить у вироблену її співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм. Чим міцніші зв’язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста. Ослаблення зв’язків з культурою свого соціуму, втрата його мови, нехтування його звичаями негативно позначається на самооцінці вчинків людини, на її ставленні до співвітчизників, до результатів колективної й індивідуальної діяльності. Отже, духовна культура міцними, хоч і невидимими нитками пов’язана з матеріальною культурою. Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності. Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.
Объяснение:
Протокол - документ, у якому фіксується хід обговорення питання й ухвалення рішень на зборах, нарадах, засіданнях, конференціях із зазначенням місця, часу й мети, складу присутніх та змісту доповідей.
Протокол укладає офіційна, компетентна особа, що засвідчує той чи інший факт. Залежно від повноти висвітлення ходу засідання чи наради протоколи бувають:
1. Стислі, де фіксуються лише ухвали. У них вказується порядок денний, прізвища доповідачів, тих, хто виступив у дебатах та прийняті рішення.
2. Повні, що містять виклад виступів і дають можливість скласти враження не тільки про характер зборів чи наради, а й про діяльність структури в цілому.
3. Стенографічні, де всі виступи записуються дослівно.
Реквізити протоколу:
— назва структури, в якій складено документ;
— назва виду документа (протокол)
— порядковий номер протоколу;
— назва зборів, засідання, наради із зазначенням їх характеру (розширена нарада, загальні збори тощо);
— дата і місце проведення;
— кількісний склад учасників. Якщо їх багато, то слід вказати кількість при¬сутніх і додати до протоколу реєстраційний лист;
— посада, ініціали, прізвище керівників зборів (голови, секретаря, членів президії);
— порядок денний, де питання записуються в називному відмінку;
— текст;
— перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;
— підписи керівників зборів, засідання чи наради (голови і секретаря).
Вимоги до оформлення протоколу:
1. Протокол оформляють на загальному аркуші формату А4.
2. Датою протоколу є дата засідання.
3. Протоколи нумеруються у межах календарного року.
4. Заголовок містить такі відомості: вид наради (засідання, збори, нарада), назва колегіального органу та питання, які обговорюються).
5. Текст протоколу.
5.1. Вступна частина має постійну інформацію (голова зборів, секретар, були присутніми).
5.2. Прізвища членів колегіального органу та за записуються в алфавітному порядку (окремо члени комісії, окремо - за х друкують в один рядок через один інтервал. Прізвища за слід вказувати, якщо їх кількість не перевищує 15. Інакше до протоколу додається список присутніх.
5.3. Вступ протоколу закінчується порядком денним. Після слів «ПОРЯДОК ДЕННИЙ» ставлять дві крапки і через два інтервали нижче друкують з абзацу порядкові номери питань.
5.4. Головна частина тексту протоколу складається згідно з пунктами порядку денного. Текст будується за схемою: СЛУХАЛИ - ВИСТУПИЛИ - УХВАЛИЛИ (ПОСТАНОВИЛИ)
5.5. Слово СЛУХАЛИ друкують великими літерами, перед словом ставиться цифра, що відповідає питанню, після слова ставиться дві крапки. Ініціали, прізвище доповідача пишуться у родовому відмінку з нового рядка; після прізвища ставиться тире і з великої літери пишуть зміст доповіді у вигляді прямої мови.
Родовий трьох ти́сяч семисо́т дев’яно́ста п’яти́ (п’ятьо́х)
Давальний трьом ти́сяча́м семиста́м дев’яно́ста п’яти́ (п’ятьо́м)
Знахідний три ти́сячі́ сімсо́т дев’яно́сто п’ять (п’ятьо́х)
Орудний трьома́ ти́сяча́ми семиста́ми (сімомаста́ми) дев’яно́ста п’ятьма́ (п’ятьома́)
Місцевий на/у трьох ти́сяча́х семиста́х дев’яно́ста п’яти́ (п’ятьо́х)
Відмінки Однина Множина
Чоловічий Жіночий Середній
Називний дві́сті п’ятдеся́т четве́ртий дві́сті п’ятдеся́т четве́рта дві́сті п’ятдеся́т четве́рте дві́сті п’ятдеся́т четве́рті
Родовий дві́сті п’ятдеся́т четве́ртого дві́сті п’ятдеся́т четве́ртої дві́сті п’ятдеся́т четве́ртого дві́сті п’ятдеся́т четве́ртих
Давальний дві́сті п’ятдеся́т четве́ртому дві́сті п’ятдеся́т четве́ртій дві́сті п’ятдеся́т четве́ртому дві́сті п’ятдеся́т четве́ртим
Знахідний дві́сті п’ятдеся́т четве́ртий, дві́сті п’ятдеся́т четве́ртого дві́сті п’ятдеся́т четве́рту дві́сті п’ятдеся́т четве́рте дві́сті п’ятдеся́т четве́рті, дві́сті п’ятдеся́т четве́ртих
Орудний дві́сті п’ятдеся́т четве́ртим дві́сті п’ятдеся́т четве́ртою дві́сті п’ятдеся́т четве́ртим дві́сті п’ятдеся́т четве́ртими
Місцевий на/у дві́сті п’ятдеся́т четве́ртому, дві́сті п’ятдеся́т четве́ртім