Гарну дівчину полюбив король вужів, і вона погодилася вийти за нього заміж. Родичі не хотіли віддавати її за вужа, але довелося це зробити. Вже забрав свою молоду дружину на дно озера, де вона жила в красивому кришталевому палаці і народила двох дітей: сина Василька і дочка Горпину. Через кілька років дружина попросила чоловіка-вужа відпустити її побачитися з рідними. Він погодився, тільки просив і її, і дітей нічого не розповідати ні про нього, ні про те, яким шляхом вони потраплять в будинок батьків. Обернувся він дерев'яним мостом, і дружина з дітьми в золотій кареті виїхала за нього з озера і прибула додому. Її батько попросив дочка прилягти відпочити, а сам вивів онуків в сад і став розпитувати їх про батька. Волошка пам'ятав наказ батька і мовчав, а Горпина проговорилася про те, що батько, обернувшись мостом, до сих пір стоїть над озером і чекає, коли вони поїдуть назад. Тоді дід узяв сокиру, пішов до озера, розрубав міст на шматки, а сам повернувся назад, нічого не сказавши ні дочки, ні онукам. Коли ті сіли в карету і приїхали до берега озера, то побачили, що моста немає, а вода вся червона від крові. Зрозуміла тоді жінка, що батько вбив її чоловіка, і запитала дітей, хто з них розповів дідові про батька. Коли вона дізналася, що це Горпина погубила батька, вона веліла їй стати кропивою і завдавати людям таку ж біль, яку вона заподіяла своєї матері. А сина вона звернула в квітка волошка, сказавши, що люди будуть брати його для букетів і освячувати в церкві
Пам'ятник українському письменникові та художнику Тарасові Шевченку в Буенос-Айресі відкритий у 1971 році. Пам'ятник подарований українською громадою в Аргентині за два роки до 75-ї річниці прибуття перших емігрантів з України на знак подяки за наданий притулок.
Історія:
Цей пам'ятник Тарасові Шевченку, видатному українському поетові, невтомному поборнику свободи своєї Батьківщини і всіх пригноблених народів. Відкритий 5 грудня 1971 року. Він зведений у цьому місці згідно з національним законом № 17.380 як щедрий дарунок відповідно до Указу № 1042/68 місту Буенос-Айресу від українців, що проживають в Аргентині і у вільному світі, та їхніх дітей, що народилися тут, в переддень 75-річчя прибуття українських іммігрантів до гостинного дому Генерала Хосе де Сан-Мартіна. Пам'ятник присвячений благородній нації Аргентини. Українці висловлюють одностайну і глибоку подяку за дружній прийом, який вони отримали на цій землі. Від українців і їхніх нащадків, які знайшли тут не тільки мир, працю і добробут, але й дорогоцінні демократичні свободи, за які боровся героїчний Кобзар України.
Існує така легенда про походження волошки.
Гарну дівчину полюбив король вужів, і вона погодилася вийти за нього заміж. Родичі не хотіли віддавати її за вужа, але довелося це зробити. Вже забрав свою молоду дружину на дно озера, де вона жила в красивому кришталевому палаці і народила двох дітей: сина Василька і дочка Горпину. Через кілька років дружина попросила чоловіка-вужа відпустити її побачитися з рідними. Він погодився, тільки просив і її, і дітей нічого не розповідати ні про нього, ні про те, яким шляхом вони потраплять в будинок батьків. Обернувся він дерев'яним мостом, і дружина з дітьми в золотій кареті виїхала за нього з озера і прибула додому. Її батько попросив дочка прилягти відпочити, а сам вивів онуків в сад і став розпитувати їх про батька. Волошка пам'ятав наказ батька і мовчав, а Горпина проговорилася про те, що батько, обернувшись мостом, до сих пір стоїть над озером і чекає, коли вони поїдуть назад. Тоді дід узяв сокиру, пішов до озера, розрубав міст на шматки, а сам повернувся назад, нічого не сказавши ні дочки, ні онукам. Коли ті сіли в карету і приїхали до берега озера, то побачили, що моста немає, а вода вся червона від крові. Зрозуміла тоді жінка, що батько вбив її чоловіка, і запитала дітей, хто з них розповів дідові про батька. Коли вона дізналася, що це Горпина погубила батька, вона веліла їй стати кропивою і завдавати людям таку ж біль, яку вона заподіяла своєї матері. А сина вона звернула в квітка волошка, сказавши, що люди будуть брати його для букетів і освячувати в церкві
Пам'ятник українському письменникові та художнику Тарасові Шевченку в Буенос-Айресі відкритий у 1971 році. Пам'ятник подарований українською громадою в Аргентині за два роки до 75-ї річниці прибуття перших емігрантів з України на знак подяки за наданий притулок.
Історія:
Цей пам'ятник Тарасові Шевченку, видатному українському поетові, невтомному поборнику свободи своєї Батьківщини і всіх пригноблених народів. Відкритий 5 грудня 1971 року. Він зведений у цьому місці згідно з національним законом № 17.380 як щедрий дарунок відповідно до Указу № 1042/68 місту Буенос-Айресу від українців, що проживають в Аргентині і у вільному світі, та їхніх дітей, що народилися тут, в переддень 75-річчя прибуття українських іммігрантів до гостинного дому Генерала Хосе де Сан-Мартіна. Пам'ятник присвячений благородній нації Аргентини. Українці висловлюють одностайну і глибоку подяку за дружній прийом, який вони отримали на цій землі. Від українців і їхніх нащадків, які знайшли тут не тільки мир, працю і добробут, але й дорогоцінні демократичні свободи, за які боровся героїчний Кобзар України.
Объяснение: