Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой. У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.
Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери. Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.
Сьогоднішня тема складна. Для деяких людей сьогодні прозвучать елементарні речі, які вони виконують кожного дня навіть не задумуючись. А для деяких — це буде справжнє відкриття, це те, на що можливо хтось зовсім і ніколи не звертав увагу, але збирав врожай з ділових невдач.
Психологи кажуть, що будь-яка дія людини є вираженням її внутрішньої суті. Тобто якою людина є насправді, те вона і виражає у свої повсякденних діях. Наші най ші звички, дії, рухи, слова, метод письма — це все дає нашим співрозмовникам певну інформацію про нас.
Сьогодні я б хотіла, щоб за до цієї статті ви напрацювали одну дуже корисну звичку — вміння користуватися своїм ім'ям. Ми не будемо говорити про глобальні речі як от особистий бренд. Ми будемо говорити як і де писати своє власне ім'я і на що це впливає на прикладі пошуку роботи чи персоналу. Бо ми знаємо своє ім'я все життя, але інколи не вміємо повноцінно ним користуватися.
Колись я працювала в одній великій міжнародній компанії. Коли я телефонувала в якусь організацію чи компанію, я представлялася "Доброго дня, вам телефонує Юлія Шишенко із компанії "Х". Річ у тому, що ця компанія є дуже відомою, її бренд знають всі. А значить і мої питання вирішувалися першочергово і дуже якісно. Бо за моїм ім'ям стояла велика компанія зі своїм великим ім'ям. За моїми помилками, діями чи запитаннями також стояла компанія.
Коли я почала працювати самостійно, то за моєю спиною вже нікого не було. Приходилося самостійно телефонувати першим клієнтам і називати своє власне ім'я, яким ти відповідаєш за все, а не тільки за якість своєї роботи. І тоді я почала задумуватися про значення мого власного імені і про те як я можу його використовувати.
З того часу я розробила чимало методів та принципів, з якими ділюся з кандидатами на кар'єрних консультаціях. А деякими поділюся і з вами.
В налаштуваннях будь-якого поштового сервісу є можливість вказати правильно: Ім'я Прізвище (окрім деяких версій програми Outlook, де технічно немає функції зміни імені).
З
Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой.
У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.
Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери.
Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.
YULIA SHYSHENKO
Сьогоднішня тема складна. Для деяких людей сьогодні прозвучать елементарні речі, які вони виконують кожного дня навіть не задумуючись. А для деяких — це буде справжнє відкриття, це те, на що можливо хтось зовсім і ніколи не звертав увагу, але збирав врожай з ділових невдач.
Психологи кажуть, що будь-яка дія людини є вираженням її внутрішньої суті. Тобто якою людина є насправді, те вона і виражає у свої повсякденних діях. Наші най ші звички, дії, рухи, слова, метод письма — це все дає нашим співрозмовникам певну інформацію про нас.
Сьогодні я б хотіла, щоб за до цієї статті ви напрацювали одну дуже корисну звичку — вміння користуватися своїм ім'ям. Ми не будемо говорити про глобальні речі як от особистий бренд. Ми будемо говорити як і де писати своє власне ім'я і на що це впливає на прикладі пошуку роботи чи персоналу. Бо ми знаємо своє ім'я все життя, але інколи не вміємо повноцінно ним користуватися.
Колись я працювала в одній великій міжнародній компанії. Коли я телефонувала в якусь організацію чи компанію, я представлялася "Доброго дня, вам телефонує Юлія Шишенко із компанії "Х". Річ у тому, що ця компанія є дуже відомою, її бренд знають всі. А значить і мої питання вирішувалися першочергово і дуже якісно. Бо за моїм ім'ям стояла велика компанія зі своїм великим ім'ям. За моїми помилками, діями чи запитаннями також стояла компанія.
Коли я почала працювати самостійно, то за моєю спиною вже нікого не було. Приходилося самостійно телефонувати першим клієнтам і називати своє власне ім'я, яким ти відповідаєш за все, а не тільки за якість своєї роботи. І тоді я почала задумуватися про значення мого власного імені і про те як я можу його використовувати.
З того часу я розробила чимало методів та принципів, з якими ділюся з кандидатами на кар'єрних консультаціях. А деякими поділюся і з вами.
В налаштуваннях будь-якого поштового сервісу є можливість вказати правильно: Ім'я Прізвище (окрім деяких версій програми Outlook, де технічно немає функції зміни імені).