Ть есе на тему "наголос душа слова"​

Напевно, всім відома фраза «Хочеш змінити світ - почни з себе». Здавалося б, що може залежати лише від однієї людини, коли всі інші не прагнуть до самовдосконалення?
На мою думку, кожен з нас відіграє значну роль у цьому світі. Ми немов пазли, дрібні частинки великої картини. І що саме буде відображати картина, звісно, вирішувати нам.
Так, комусь одному не підвладно змінити навколишню сформовану ситуацію, але це не привід опускати руки.
По-перше, якщо кожен думатиме, що йому не варто прикладати ніяких зусиль, адже це марна витрата часу, то зсунутись з мертвої точки не вдасться.
По-друге, не змінивши себе, не варто очікувати чогось від оточуючих.
По-третє, чому б не почати з малого. Невеликими кроками можна досягнути небачених висот. І перший крок потрібно спрямувати саме на покращення себе, як людини, яка в майбутньому буде здатна зробити значний внесок для збагачення країни, або й цілого світу.

Якщо би з мови зникли прикметники, не існувало б таких творів, як етюд, адже справжній опис природи без прикметників неможливий. Слова б не набували барв, емоцій та почуттів. Фактично прикметник - це опис слова, і якби його не стало, текст був би манірним набором слів, з яких виходить речення. Такі твори, як "Лось" Євгена Гуцала набули б сірих тонів, адже такі оповідання, як правило, є багато яскравих прикметників. Вірші і не були б віршами, адже поезія без опису не може існувати.
Отож прикметник - це частина мови, яку неможливо замінити.