Так, саме до тебе це слово! Це від тебе залежить зараз, чи порветься золота нитка тисячоліть, а чи заграє на сонці!
Чуєш, пісня лунає, ти мимохіть тягнешся вслід за нею
вона старіша від тебе на тисячоліття і на тисячоліття молодша.
Слово в пісні, як вода в ріці. Жива вода рідної мови на ноги
зведе тебе і тоді, коли ти зневірився в усьому. І перше слово
твоє, до мами звернене, материнське слово хай розширює твої
груди озоном людської гідності. Це ти несеш слово в серці, як
наполохану пташку. Слово довірилося тобі і повірило в тебе.
Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули,
життям своїм переповни. Ти, саме ти — і ніхто інший.
(За І. Драчем)
Як ви розумієте зміст виділеного речення? Спишіть його й вико-
найте синтаксичний розбір.
5
Думаю так
Объяснение:
Людям потрібні знання, по-перше для того, щоб бути грамотним, освіченим. Без знань букв і алфавіту не можна навчитися читати. А якщо не вмієш читати, то ти ніколи не зможеш прочитати найцікавіші у світі книги, газети, журнали, важливі оголошення і т.д. Якщо не вмієш читати - не можна навчитися писати. Ти не зможеш влаштуватися на роботу, адже потрібно заповнювати анкетуА для цього, потрібно вміти писати. Якщо ти не вмієш рахувати, то не зможеш заробити і підрахувати свої гроші або просто купити що-небудь. Вирішити завдання- ось для чого людям потрібно мати знання!
На мою думку знання -це важлива складова нашого знання.
Відповідь:
Одного разу чоловік, що їхав конем по зимовій лісовій дорозі, побачив посеред шляху щось незрозуміле. Кінь його схарапудився, злякався, встав дибки і уперед не йшов. Чоловік зліз на землю і підійшов ближче до своєї знахідки. Посеред дороги лежав поранений, увесь у крові вовчисько і жалісно стогнав. Побачивши чоловіка, він підповз до нього, наче собака.
Оглянувши вовка, чоловік побачив велику криваву рану на його спині, з якої місцями була здерта шерсть. Підстелив чоловік на воза стареньку ряднину, підняв вовчиська, поклав його на сани і повіз додому.
Вдома промив його рану, нагодував та обігрів, ще кілька тижнів лікував, як міг, доки рана не затяглася. Тоді вирішив відвезти сіроманця знову до лісу. Залишив він його у лісі, а сам поїхав у справах, а вовк сидів посеред дороги і пильно дивився йому услід.
Повертався чоловік додому з важким каменем на душі, бо мав таке відчуття, наче втратив близького друга. Але, під*їхавши до воріт, побачив сірого, який підтюпцем біг йому назустріч, радо та весело помахуючи хвостом.