Тире у складному реченні. Підкреслити підмети і присудки в реченнях: Гляди - не забудь: людиною будь. Вік прожити - не поле перейти. Учи другого - сам помудрішаєш. Краса до вінця - розум до кінця. Кожух краще новий - друг старий. На причалі було святково - всі поспішали до корабля. Пан втішався в себе в замку - у ярмі стогнали люди.

Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки.

І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті.

Котику сіренький, котику біленький,

Котку волохатий не ходи по хаті.

Червоненький бурячок, зелененька гичка,

Сватай мене козачок, бо я невеличка.

Поки товстенький сохне, худенький здохне.

Якось вирвала Федорка жовтий, старий огірок, а з ним і пуп'яночок малюсінький.

Ріс на диво розумненький, знав по голосу пташок.

1. Зачарувало Юлька місто (це речення тут, щоб було зрозуміло, про що йдеться в наступному). Любив його якось дивно, не по-хлоп’ячому, і любив не стільки самий рух, барвистість людської течії, а скоріше затаєну думку, закам’янілість м’язів каріатид і атлантів, різкі переходи від сучасної архітектури до старовини.

2. Юлько знову заплющив очі і став придивлятися до кольорів у густо-коричневій сліпій темряві.

3. Настка при цьому виглядала ще дрібнішою, худенькою і зовсім непримітною, мов цвіркун у запічку.

4. Візьми гроші і піди купи масла.

5. Тоді ялинку роздягають, розпилюють і палять.

6. Під час перерви вона сідала на учительський стіл, гойдала довгими ногами в строкатих панчохах і, страшенно горда з загальної уваги, перелічувала всі свої таланти.

7. Славко Беркута підвівся з-за парти, мовчки натягнув пальто і мовчки пішов із класу.

8. Оселився собі в кутку, позносив туди всякого мотлоху, вистромляв з криївки смішну мордочку і викочувався до мисочки з молоком.

9. Ноги підгиналися, не слухались, кривуляли.

10. У вимитих шибках повторюються хмари, клаптики неба, шматочок синього сарафана.