только Виконайте аналіз тексту, зазначивши тему, тип і стиль мовлення,підтеми і
мікротеми, абзаци, зв'язки між реченнями у ССЦ; схарактеризуйте мовні засоби
Національний символ українського народу
Під час розкопок археологів на території України часто знаходять тризуб, який, на
думку вчених, мав важливе значення для котрогось із давніх слов'янських племен. Це міг
бути або його символ, або знак влади вождя племені. Згодом, у часи Володимира
Святославича ( його ще називали Володимиром Великим), тризуб з'являється на монетах
Русі й стає князівським знаком, добре знаним і за її межами. Його разом із владою
успадковують Володимирові наступники на престолі. Тризуб часто зустрічається на
варязьких мечах(тих воїнів, які були на службі в київських князів), знайшли його і в гербі
Анни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого, королеви Франції. Цим знаком володарі
руських земель скріплювали договори з іншими країнами, він стояв на поясах княжих
дружинників.
Яке значення вкладалося в тризуб? Єдиної відповіді на це запитання в істориків
немає. Одні вважають, що він уособлював три стихії природи: повітря, воду і землю. Інші
переконані: тризуб-це обожнення рибальського знаряддя при цьому посилаються на те
„Що його знаходять і в інших країнах). Ще інші наполягають: це стилізоване зображення
сокола. Є версія про те, що він-відтворення предмета, схожого на булаву-символ влади.
Усіх таких тлумачень декілька десятків. Одне слово, єдиної немає. Але вчені сходяться в
головному: він найбезпосереднішим чином пов'язаний з княжою особою і символізує її
владу. Тут ніяких суперечок бути не може.
Свято Купала 7 липня, отже, у приказці йдеться про те, що до цього часу треба вивозити бджіл туди, де найбільше квітів, бо до кінця місяця вже багато квітів відцвітуть, бджолам ніде буде збирати мед.
Свято Івана Купала — це давнє дохристиянське свято, яке збереглося й донині. У його основі — очищення вогнем, тому молодь стрибала через вогнище. А ще це вшанування рослинності, для цього дівчата плели вінки і надівали на голови. І насамкінець — вшановували воду тим, що пускали спеціально сплетені вінки на воду річки та вгадували свою долю.
Одного світлого сонячного дня мої товариші та я відправились на прогулянку. Коли почало темніти, ми зрозуміли, що загубились. Батьків турбувати не хотілось, бо вони б почали нас лаяти. З цієї ситуації ми вирішили виходити самотужки.
Довго-довго ми блукали невідомими вулицями, питали у людей, як знайти нашу вулицю. Ми вже не сподівались на щастя, як до нас під'їхала автівка. Спочатку ми злякались, а потім побачили у водії батька нашого товариша Антона. Він нас довіз додому та навіть нічого не повідомив батькам. Ось така пригода сталась.