Одного разу я пішов гуляти з друзями, забувши про те, що потрібно нагодувати мого цуценяту Жмурка. Я пішов на вулицю і повернувся через дві години. Коли я відкрив двері додому, то побачив, як Жмурко сидить перед дверима і весело дивиться на мене. Я пройшов на кухню і побачив там страшенний гармидар. Все було розкидано, разлито і пожовано. Жмурко, поки мене не було вдома, вирішив знайти собі щось поїсти самостійно. Він розбив три тарілки, скинув усе зі столу та пожував пакет з борошном. Я крикнув: "Жмурко, а ну йди сюди!". Жмурко прийшов і з винуватим обличчям сів на підлогу. Ну хіба можна його отакого журити? Коли я охолонув, то зрозумів, що то була моя вина, що він все порозкидав. Тому я назавжди затямив, що ніколи не треба лишати його вдома самого голодним.
Суспільство- це кожен із нас.Саме з нашого сприйняття світу,а потім і поведінки формується те саме суспільство, з своїми законами та принципами.Хочеться аби люди жили в злагоді та мирі, аби влада правила країною достойно. Я хочу жити в цивілізованому демократичному суспільстві, де всі люди мають рівні права та обовязки, де поважають честь та гідність інших осіб. У нашому ж суспільстві насьогодні багато несправедливості й жорстокості.Я вважаю, що український народ здатен на більше , а ніж жити за народною приказкою " Моя хата с краю"...Я щиро вірю-все зміниться, варто лише захотіти і ми житимемо в суспільстві про яке давно мріємо.
У нашому ж суспільстві насьогодні багато несправедливості й жорстокості.Я вважаю, що український народ здатен на більше , а ніж жити за народною приказкою " Моя хата с краю"...Я щиро вірю-все зміниться, варто лише захотіти і ми житимемо в суспільстві про яке давно мріємо.