Твір-есе діалог-рефлексія "Чого я досяг за 9 років навчання в ліцеї/школі? Написати у формі діалогу сам із собою. Запитання - відповідь з використанням самоаналізу (рефлексії).
чи зможуть з часом селфі замінити родинні фото? можливо, навіть, дуже скоро. час йде, мода змінюється увесь час. коли тільки було створено фотоапарат, в середині хіх століття, фото були розкішшю та рідкістю, а картини – “традиційним” зображенням сім’ї. потім фотоапарат став звичним
предметом у родині. створювали фотоальбоми, в яких було багато різних фото кожного з її членів. це було сучасно та модно. як і зараз. але мистецтво фотографії не стяло на місці та постійно рухалося вперед. нині більшість фото зберігається на комп’ютерах та телефонах, а роздруковані фото в
фотоальбомах вже стають рідкістю. в цьому і проблема. цифрові фотографії не матеріальні, вони не мають тієї душі, яка зберігається в старих знімках, потертих від частого носіння в задніх кишенях. якщо ти “загубиш” фотографію на своєму пристрої, ти можеш почати турбуватися, але завжди є спосіб
її повернути. через це ти перестаєш цінувати фото як щось єдине і щось дорогоцінне
якщо людину змалку будуть привчати до сімейного виховання, то селфі не зможуть повністю замінити родинні фото. адже селфі – це, для початку, фото самого себе. ти робиш фото, в кадрі якого, згідно
правилу, знаходиться лише твоє обличчя, і це, можливо, навіть розвиває самозакоханість, що не є найкращим виходом для майбутнього людини взагалі. яка мова може йти про знімки сім’ї, коли, припустимо, підліток бажає робити лише фото свого гарненького личка.
в більшості випадків селфі
не роблять просто так. для них спеціально фарбуються, вбираються і намагаються показати себе якомога привабливішим, часом навіть роблять з себе зовсім іншу людину, вбиваючи в собі всю унікальність особистості. випадкові і спонтанні фото, які переважали в минулому, розкривали людей такими, якими вони
були і є. на них людина жива, невдавана.
більшість людей вже давно перейшли на цифрові фото та селфі. не часто зустрінеш людей, які все ще клеють фото до альбому. але, все ж таки, на роздруковані фото дивитися цікавіше.
це перша книга про гаррі поттера. відірвавшись від комп'ютерів і телеекранів, сотні мільйонів дітей та дорослих у всьому світі знову читають! такого успіху не знала жодна художня книга. казка про хлопчика-чарівника гаррі поттера зачарувала всю
першу книжку про гаррі поттера
«а-ба-ба-га-ла-ма-га» презентувала в ніч з 13 на 14 квітня 2002 року. то було грандіозне шоу на нічному хрещатику, на яке зібралося більше тисячі людей з дітьми. ось цитата з «книжкового огляду»: — у ніч з 13 на 14 квітня пересічні кияни і гості столиці могли спостерігати справжнє диво: справді,
де ще зараз в україні можна зустріти велику чергу? та ще й опівночі? і не просто чергу, а чергу за книгою? за україномовною книгою? таке може бути лише тоді, коли до справи береться іван малкович та його видавництво «а-ба-ба-га-ла-ма-га»
українські переклади і обкладинки
вважаються одними з найкращих у світовій «поттеріані». оригінальні обкладинки українського «поттера» багато фахівців визнають узагалі
переклад 5-го, 6-го та 7-го томів українські читачі мали змогу прочитати чи не найпершими в світі після «поттероманів»
нагороди
1-ша премія національного конкурсу «книга року-2002»
перед виходом заключної саги про гаррі поттера в ефір вийшло велике телеінтерв’ю з джоан ролінґ, записане в її кабінеті. єдиною книжкою, повернутою до глядачів «лицем», став перший том абабагаламазького «гаррі поттера» .
(переклад 5-го і 7-го томів «гаррі поттера» «а-ба-ба-га-ла-ма-га» видала першою в світі)
чи зможуть з часом селфі замінити родинні фото? можливо, навіть, дуже скоро. час йде, мода змінюється увесь час. коли тільки було створено фотоапарат, в середині хіх століття, фото були розкішшю та рідкістю, а картини – “традиційним” зображенням сім’ї. потім фотоапарат став звичним
предметом у родині. створювали фотоальбоми, в яких було багато різних фото кожного з її членів. це було сучасно та модно. як і зараз. але мистецтво фотографії не стяло на місці та постійно рухалося вперед. нині більшість фото зберігається на комп’ютерах та телефонах, а роздруковані фото в
фотоальбомах вже стають рідкістю. в цьому і проблема. цифрові фотографії не матеріальні, вони не мають тієї душі, яка зберігається в старих знімках, потертих від частого носіння в задніх кишенях. якщо ти “загубиш” фотографію на своєму пристрої, ти можеш почати турбуватися, але завжди є спосіб
її повернути. через це ти перестаєш цінувати фото як щось єдине і щось дорогоцінне
якщо людину змалку будуть привчати до сімейного виховання, то селфі не зможуть повністю замінити родинні фото. адже селфі – це, для початку, фото самого себе. ти робиш фото, в кадрі якого, згідно
правилу, знаходиться лише твоє обличчя, і це, можливо, навіть розвиває самозакоханість, що не є найкращим виходом для майбутнього людини взагалі. яка мова може йти про знімки сім’ї, коли, припустимо, підліток бажає робити лише фото свого гарненького личка.
в більшості випадків селфі
не роблять просто так. для них спеціально фарбуються, вбираються і намагаються показати себе якомога привабливішим, часом навіть роблять з себе зовсім іншу людину, вбиваючи в собі всю унікальність особистості. випадкові і спонтанні фото, які переважали в минулому, розкривали людей такими, якими вони
були і є. на них людина жива, невдавана.
більшість людей вже давно перейшли на цифрові фото та селфі. не часто зустрінеш людей, які все ще клеють фото до альбому. але, все ж таки, на роздруковані фото дивитися цікавіше.
це перша книга про гаррі поттера. відірвавшись від комп'ютерів і телеекранів, сотні мільйонів дітей та дорослих у всьому світі знову читають! такого успіху не знала жодна художня книга. казка про хлопчика-чарівника гаррі поттера зачарувала всю
першу книжку про гаррі поттера
«а-ба-ба-га-ла-ма-га» презентувала в ніч з 13 на 14 квітня 2002 року. то було грандіозне шоу на нічному хрещатику, на яке зібралося більше тисячі людей з дітьми. ось цитата з «книжкового огляду»: — у ніч з 13 на 14 квітня пересічні кияни і гості столиці могли спостерігати справжнє диво: справді,
де ще зараз в україні можна зустріти велику чергу? та ще й опівночі? і не просто чергу, а чергу за книгою? за україномовною книгою? таке може бути лише тоді, коли до справи береться іван малкович та його видавництво «а-ба-ба-га-ла-ма-га»
українські переклади і обкладинки
вважаються одними з найкращих у світовій «поттеріані». оригінальні обкладинки українського «поттера» багато фахівців визнають узагалі
переклад 5-го, 6-го та 7-го томів українські читачі мали змогу прочитати чи не найпершими в світі після «поттероманів»
нагороди
1-ша премія національного конкурсу «книга року-2002»
перед виходом заключної саги про гаррі поттера в ефір вийшло велике телеінтерв’ю з джоан ролінґ, записане в її кабінеті. єдиною книжкою, повернутою до глядачів «лицем», став перший том абабагаламазького «гаррі поттера» .
(переклад 5-го і 7-го томів «гаррі поттера» «а-ба-ба-га-ла-ма-га» видала першою в світі)